Волосся розпустила Афродіта.
Волосся те накрило нашу землю.
Це був прекрасний дощ посеред літа,
Йому я уклоняюся доземно.
Природу зодягаєш в диво-шати:
І поле, і прекрасні квіти.
Ну як тебе, мій дощ не шанувати,
Цілющий дощику посеред літа?
Лишаєш на землі барвисту мітку,
Нащадку Афродіти й Посейдона!
Підкрався так тихенько, непомітно
І уквітчав землі моєї лоно.
Дощ
- Информация о материале
- Автор: Антон Метай, 16 років - Ужгород, Україна
- Просмотров: 997

Комментарии
"І напоїв землі моєї лоно". А знаку "запитання" не треба.Дерзай,у тебе все вийде. МОЛОДЕЦЬ!!!
Мабуть, сталася якась технічна помилка при публікації. Виправили.
Особисто мені дивно, що вірш надіслав до бібліотекі ректор МАЛіЖа, а не сам автор, при тому що останній сам зареєстрований на сайті і мав таку можливість.
Нерідко відбувається так, що твори в бібліотеку надсилають не автори, а їх батьки або вчителі, а самі діти навіть не знають, що їх тексти тут опубліковані і хтось їх обговорює. Що не дуже добре. Тому ми прийняли рішення намагатися не допускати такого, щоб твори в бібліотеку присилав хто-небудь крім самих дітей (за винятком випадків, коли у них дійсно немає комп'ютера та інтернету). Прошу мати це на увазі.
Вірш мені сподобався. Красивий.