Сизий вечір наступає
у посрібленій руці.
Ніжна мама обіймає –
Думка радості мені…
Ми забудем, ми забудем
Всі печалі і жалі.
Будем жити далі й далі,
Цінувати свої дні.
Ми згадаєм, ми згадаєм
Все прекрасне в цьому світі:
Хризантеми на подвір'ї –
Пишні квіти, наші діти.
В пелюстках життя минає,
Як секунди, так роки.
Як і нам – так усім людям
Закон світу берегти.
Не усі є справедливі…
Навіть в мене злі думки –
та розвіються в тумані
з посрібле́ної руки…
(На конкурс імені Наталки Петренко)
Комментарии