1 1 1 1 1 (4 голосів)

Сизий вечір наступає
у посрібленій руці.
Ніжна мама обіймає –
Думка радості мені…
Ми забудем, ми забудем
Всі печалі і жалі.
Будем жити далі й далі,
Цінувати свої дні.
Ми згадаєм, ми згадаєм
Все прекрасне в цьому світі:
Хризантеми на подвір'ї –
Пишні квіти, наші діти.
В пелюстках життя минає,
Як секунди, так роки.
Як і нам – так усім людям
Закон світу берегти.
Не усі є справедливі…
Навіть в мене злі думки –
та розвіються в тумані
з посрібле́ної руки…

(На конкурс імені Наталки Петренко)

Коментарі  

Вікта09
0 #3 Вікта09 22 березня 2017
Дуже дякую за відгук! Мені дуже приємно!
topolenok
+2 #2 topolenok 22 березня 2017
Дуже хороший вірш. Власне, це і є поезія. Вітаю автора ;)
Катерина Мельничук
+2 #1 Катерина Мельничук 12 березня 2017
Дякую, Вікторіє за вірш! В ньому передано і: любов до матері, цінність життя, швидкоплинність часу та одвічні закони Творця, які потрібно берегти! Захоплююсь! :lol: ;-)

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі