1 1 1 1 1 (6 голосов)

Натомлене місто мов сірістю дише.
Не вірить… Ніхто вже не вірить в дива!
Буденність в колисці весь люд заколише.
Чомусь всі забули, природа – жива!
І сірий асфальт вже розпечено стогне,
Тут сірі будинки, така ж і земля.
З байдужості навіть повітря холоне,
Бо мрію плекає хіба що маля.
Я вірю, до нас завітає чаклунка,
Нам очі розплющить на світу красу.
Як осінь, дістане листочки з пакунка
І барвами вкриє планету усю!

Комментарии  

Ольга Бучек
0 #4 Ольга Бучек 21 января 2018
Дякую!
kartohka12345
0 #3 kartohka12345 16 января 2018
Гарний вірш!
Маркіян Лехман
0 #2 Маркіян Лехман 28 декабря 2017
Олю! Я стільки читав твоїх віршів.., але цей зачарував своїм "язичництвом".В оно глибоко поєднане з християнством. На жаль, не всі уміють збагнути ту красу.
Ігор Дах
0 #1 Ігор Дах 16 декабря 2017
Похвала, хороший вірш, Олю!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии