Меня нет
Вхiд/Реєстрація
Меню
Зараз на сайті:

Зараз на сайті:

Один невидимка та жодного жителя

Читальний зал

Барви

Деталі
Перегляди: 993
1 1 1 1 1 (6 голосів)

Натомлене місто мов сірістю дише.
Не вірить… Ніхто вже не вірить в дива!
Буденність в колисці весь люд заколише.
Чомусь всі забули, природа – жива!
І сірий асфальт вже розпечено стогне,
Тут сірі будинки, така ж і земля.
З байдужості навіть повітря холоне,
Бо мрію плекає хіба що маля.
Я вірю, до нас завітає чаклунка,
Нам очі розплющить на світу красу.
Як осінь, дістане листочки з пакунка
І барвами вкриє планету усю!

Коментарі  

Ольга Бучек
0 #4 Ольга Бучек 21 січня 2018
Дякую!
kartohka12345
0 #3 kartohka12345 16 січня 2018
Гарний вірш!
Маркіян Лехман
0 #2 Маркіян Лехман 28 грудня 2017
Олю! Я стільки читав твоїх віршів.., але цей зачарував своїм "язичництвом".В оно глибоко поєднане з християнством. На жаль, не всі уміють збагнути ту красу.
Ігор Дах
0 #1 Ігор Дах 16 грудня 2017
Похвала, хороший вірш, Олю!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі

© Папченко А.И., 2010
© D-Студия "400 kотов", 2011
Перепечатка только с разрешения авторов проекта.
Все права защищены.
D-студия «400 котов»