Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі…
Ліна Костенко
О, пресвята! Ти чиста, мов би небо.
Нетлінна та, що величали морем.
Ти для душі єдина та потреба,
Щоб стати тінню у лісах просторих.
З нічого – все. Нізвідки, але знати.
Де народилась, довго будеш з нами?
Безсмертна. Доти, поки є Карпати,
І люди ті, що дихають степами –
Провідники від космосу до столу.
З прозорих слів – на вим'ятий папір.
Незвідану Тебе і ту розмову
Шукати тижнями, як воду звір.
08 июня 2024
08 июня 2024
28 мая 2024
28 мая 2024
24 мая 2024
20 мая 2024
20 мая 2024
10 мая 2024
04 мая 2024
08 декабря 2023
Комментарии