Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі…
Ліна Костенко
О, пресвята! Ти чиста, мов би небо.
Нетлінна та, що величали морем.
Ти для душі єдина та потреба,
Щоб стати тінню у лісах просторих.
З нічого – все. Нізвідки, але знати.
Де народилась, довго будеш з нами?
Безсмертна. Доти, поки є Карпати,
І люди ті, що дихають степами –
Провідники від космосу до столу.
З прозорих слів – на вим'ятий папір.
Незвідану Тебе і ту розмову
Шукати тижнями, як воду звір.
16 травня 2023
16 травня 2023
16 травня 2023
16 травня 2023
15 травня 2023
15 травня 2023
15 травня 2023
14 травня 2023
11 травня 2023
11 травня 2023
Коментарі