Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі…
Ліна Костенко
О, пресвята! Ти чиста, мов би небо.
Нетлінна та, що величали морем.
Ти для душі єдина та потреба,
Щоб стати тінню у лісах просторих.
З нічого – все. Нізвідки, але знати.
Де народилась, довго будеш з нами?
Безсмертна. Доти, поки є Карпати,
І люди ті, що дихають степами –
Провідники від космосу до столу.
З прозорих слів – на вим'ятий папір.
Незвідану Тебе і ту розмову
Шукати тижнями, як воду звір.
08 грудня 2023
08 грудня 2023
29 липня 2023
28 липня 2023
27 липня 2023
23 червня 2023
23 червня 2023
23 червня 2023
23 червня 2023
23 червня 2023
Коментарі