1 1 1 1 1 (3 голосів)

Поезія – це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі…
Ліна Костенко

О, пресвята! Ти чиста, мов би небо.
Нетлінна та, що величали морем.
Ти для душі єдина та потреба,
Щоб стати тінню у лісах просторих.

З нічого – все. Нізвідки, але знати.
Де народилась, довго будеш з нами?
Безсмертна. Доти, поки є Карпати,
І люди ті, що дихають степами –

Провідники від космосу до столу.
З прозорих слів – на вим'ятий папір.
Незвідану Тебе і ту розмову
Шукати тижнями, як воду звір.

Коментарі  

Маркіян Лехман
0 #1 Маркіян Лехман 26 грудня 2017
Гарний вірш!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі