1 1 1 1 1 (2 голосов)

Опалий цвіт під грішними ногами
Віддався бруду топтаних доріг.
Такими ефемерними віками
Здавались дні, а цвіт їх не беріг.

«Весна не вічна», – думали пелюстки.
І так, і ні. В душі – довік зірками.
Нехай внизу, нехай в обіймах пустки,
Брудними хоч, лишаються квітками.

Комментарии  

topolenok
0 #1 topolenok 14 февраля 2020
Вірш філософський і красивий) Сподобався.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии