Опалий цвіт під грішними ногами
Віддався бруду топтаних доріг.
Такими ефемерними віками
Здавались дні, а цвіт їх не беріг.
«Весна не вічна», – думали пелюстки.
І так, і ні. В душі – довік зірками.
Нехай внизу, нехай в обіймах пустки,
Брудними хоч, лишаються квітками.
Коментарі