компас
семь футов

kvituche lito

І дійсно, як це літо не любити?! Ясне небо, ранкове сонечко, духмяні квіти на галявинах... Може, комусь воно і не до вподоби, але тільки не нашим поетам-буремістам! І у своїй новій поемі вони відобразили його у всій його красі та мальовничості. Читайте всі і насолоджуйтеся! І нехай світить нам всім попереду усміхнене сонечко літа...

А за підсумками читацького голосування у конкурсі на кращий віршований куплет буріме цього разу перемогла Леся Максим! І ось її переможний вірш:

Щебечуть пташечки в саду,
І вже черешні червоніють.
Мурашок я в траві знайду,
Маленькі, соничку радіють.

 

Юля Моисеенко:

Коли тобі буде сумно,
Ти подивись на небо, на його безмежну блакить.
Відкинь всі погані думки і суєтні потреби
І дякуй за те, що ти можеш Жить!

[Неизвестный автор]:

А сонце обличчя мені золотило,
Усмішка панувала на лиці.
І я сміялась весело і мило,
Коли ловила жовті промінці

Леся Максим:

І бігла граючись до мами,
Збирала квіти польові.
Та босими ногами,
Торкалась я зеленої трави.

Леся Максим:

А сонце й далі посміхалось,
Раділа годувальниця земля.
Маленьке деревце хиталось,
І зацвіли волошками поля.

Леся Максим:

Щебечуть пташечки в саду,
І вже черешні червоніють.
Мурашок я в траві знайду,
Маленькі, соничку радіють.

Алька Алфёрова:

Жучок-жучок, корівка Божа
Злітай, будь ласка, ти на небо
Нам щастя трішки принеси
А більше нічого не треба...

Леся Максим:

Щастя, соничка багато
Та радіє мама, тато!
І жучки і пташечки,
І маленькі дітлахи.

Юлія Симак:

Всі радіють цьому літу,
Ждуть від сонця всі привіту:
Чудернацькі ці комахи
І у небі птахи, птахи!

Леся Максим:

Та як це літо не любити,
На цій землі чудово жити!
Коли цвіте усе довкола,
Радіє сонечко ранкове!

Леся Максим:

Де у гаю пташки співають,
Весело сонце зустрічають.
І ти біжиш назустріч вітру,
Маму тримаючи за руку!

Леся Максим:

У полі зацвіли ромашки,
Защебетали в саду пташки.
Веселе сонечко ранкове,
Кругом все стало кольорове.

Крістіна Максим:

А над рікою ще в тумані,
Схилились верби до води.
Трави стали всі духмяні
У долині широкої левади.

Алька Алфёрова:

І квіти до обличчя сонця
Звернули всі свої обличчя
Розкривши пелюстків віконця
Не боячись його величчя

Павел Лазаренко:

І дивиться воно на них
На квіточок цих крихітних
І шепче їм: «Живіть собі,
На радість людям і мені!»

Комментарии  

wind17
+3 #4 wind17 18 февраля 2017
Да, поздравляю! ;-)
kartohka12345
+2 #3 kartohka12345 18 февраля 2017
Щиро дякую,topolenok . :-)
topolenok
+4 #2 topolenok 17 февраля 2017
Вітаю з перемогою, Леся! Молодець. 8)
topolenok
+4 #1 topolenok 23 октября 2016
Модуль голосования на этой странице почему-то глючит, пока неизвестно почему.
Но голоса несмотря на это засчитывает)

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии