Коли зайшов до нашого музею літератури і журналістики у Рекітах, побачив чимало діток, які босоніж стояли на пишних вовняних домотканних килимах. Я одразу зняв із ніг черевики і підійшов до них. Діти вільно спілкувалися. І ось що мене схвилювало найбільше. Запитує мене одна дівчинка:
- Чому, Василю Федоровичу, нас не люблять меценати, а ми такі гарні і сумлінні..." І продовжує далі: " Невже  не можуть вони підтримати нашу газету, яка за браком коштів не завжди виходить"
Можуть, звичайно. Але вони байдужі до дітей, які дуже сумлінні і гарні. Болить за них у мене серце, і часто не можу утримати сліз.

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 июля 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...

Одно из любимых стихотворений

Саша И
10 июня 2021

«Лошади в океане»

Лошади умеют плавать,
Но - не хорошо. Недалеко.
"Глория" - по-русски - значит...

8 е марта

С праздником 8-е Марта!

Александр Иванович
06 марта 2021

Девчонки и тётенки!

8-е Марта замечательный весенний праздник! Вот я, а также все ребята, вся...

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...