Коли зайшов до нашого музею літератури і журналістики у Рекітах, побачив чимало діток, які босоніж стояли на пишних вовняних домотканних килимах. Я одразу зняв із ніг черевики і підійшов до них. Діти вільно спілкувалися. І ось що мене схвилювало найбільше. Запитує мене одна дівчинка:
- Чому, Василю Федоровичу, нас не люблять меценати, а ми такі гарні і сумлінні..." І продовжує далі: " Невже не можуть вони підтримати нашу газету, яка за браком коштів не завжди виходить"
Можуть, звичайно. Але вони байдужі до дітей, які дуже сумлінні і гарні. Болить за них у мене серце, і часто не можу утримати сліз.
Всі блоги
Діти розчулили мене до сліз
- Деталі
- Автор: Тарчинець
- Перегляди: 1784
