leleka

Неподалік бабусиного городу стоїть старий дерев'яний телефонний стовп, давно «забутий» зв'язківцями. Те, що він колись слугував людям, нагадують хіба що обірвані дроти. На стовпі - гніздо лелек. Тільки-от загадка: скільки себе пам'ятаю, птахи у цьому гнізді чомусь не оселялись. Деінде селяться, а у нас не хочуть. А ж образливо ставало. Та цієї весни, нарешті (!), гніздо не залишилося пусткою.
- Лелеки звили тут гніздо ще років сорок тому, коли я був десяти- чи одинадцятирічним хлопцем, - розповідає тато. - Прилітали щороку. Бува, щось підремонтують, поправлять, поновлять і виводять пташенят. Отак змінювалося одне покоління лелек іншим. Востаннє в цьому гнізді вони оселилися 19 років тому, коли ти мав народитися. Принесли тебе і полетіли у вирій. Це ж бо лелеки дітей приносять...
- І куди вони поклали мене? - цікавлюся (жартуємо з татом).
- Та між кукурудзою і капустою, - кепкує він. - Адже тієї пори городини багато!..

Я посміхнувся, замислився, почухав потилицю. А й бо справді, лелеки «принесли» мене у серпні, коли ось-ось мають відлітати у вирій...

Тим часом, поки ми розмовляли з татом, лелека величаво ходив бабусиним городом. Ретельно, прискіпливо, наче агроном, оглядав грядки, перевіряв, чи належно посадили городину, чи рівненькі рядочки, з'ясовував, чи буде добрим, багатим врожай. Насправді ж шукав здобич для своєї половинки, яка сиділа у гнізді на яйцях. Тільки щось знайде (жабку, мишку), то сам не ковтає, все їй несе. Підходив до нас близько-близько, однак дистанцію тримав.

...Красень-птах! Гордий, поважний і водночас надзвичайно приязний до людей.

* * *

Нещодавно прочитав цікаву і вражаючу для себе інформацію про лелек. Вони шукають пару на все життя саме тут, на рідній землі. Будують нове, або займають чиєсь старе покинуте гніздо. Відлітає пара у вирій не разом, а в різних зграях. Так само й повертаються додому. Зустрічаються біля рідного гнізда, аби продовжити свій рід. Якщо хтось з пари загинув, то інший лелека здебільшого залишається самотнім.

Комментарии  

director
+1 #1 director 21 мая 2019
Опять славный анималистически й рассказик от Маркияна!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...

У Львові

Лехман Маркіян Тарасович
08 марта 2020

Коли горять вогні у Львові,
Луна мелодія весни,
Відчуєш пахощі медові...
Ой, зачаровувались ми!

Останній спалах

Лехман Маркіян Тарасович
07 марта 2020

(Етюд)

На лузі, край потічка, стояла стара засохла верба. Місцями вже обсипалася кора. Безлисте,...

Маленький дивний світ

Тетяна Казимирова
03 марта 2020

Маленький дивний світ
Заповнений чарівною любов'ю
Існує безліч літ,
Де духом рідні ми і кров'ю.