leleka

Неподалік бабусиного городу стоїть старий дерев'яний телефонний стовп, давно «забутий» зв'язківцями. Те, що він колись слугував людям, нагадують хіба що обірвані дроти. На стовпі - гніздо лелек. Тільки-от загадка: скільки себе пам'ятаю, птахи у цьому гнізді чомусь не оселялись. Деінде селяться, а у нас не хочуть. А ж образливо ставало. Та цієї весни, нарешті (!), гніздо не залишилося пусткою.
- Лелеки звили тут гніздо ще років сорок тому, коли я був десяти- чи одинадцятирічним хлопцем, - розповідає тато. - Прилітали щороку. Бува, щось підремонтують, поправлять, поновлять і виводять пташенят. Отак змінювалося одне покоління лелек іншим. Востаннє в цьому гнізді вони оселилися 19 років тому, коли ти мав народитися. Принесли тебе і полетіли у вирій. Це ж бо лелеки дітей приносять...
- І куди вони поклали мене? - цікавлюся (жартуємо з татом).
- Та між кукурудзою і капустою, - кепкує він. - Адже тієї пори городини багато!..

Я посміхнувся, замислився, почухав потилицю. А й бо справді, лелеки «принесли» мене у серпні, коли ось-ось мають відлітати у вирій...

Тим часом, поки ми розмовляли з татом, лелека величаво ходив бабусиним городом. Ретельно, прискіпливо, наче агроном, оглядав грядки, перевіряв, чи належно посадили городину, чи рівненькі рядочки, з'ясовував, чи буде добрим, багатим врожай. Насправді ж шукав здобич для своєї половинки, яка сиділа у гнізді на яйцях. Тільки щось знайде (жабку, мишку), то сам не ковтає, все їй несе. Підходив до нас близько-близько, однак дистанцію тримав.

...Красень-птах! Гордий, поважний і водночас надзвичайно приязний до людей.

* * *

Нещодавно прочитав цікаву і вражаючу для себе інформацію про лелек. Вони шукають пару на все життя саме тут, на рідній землі. Будують нове, або займають чиєсь старе покинуте гніздо. Відлітає пара у вирій не разом, а в різних зграях. Так само й повертаються додому. Зустрічаються біля рідного гнізда, аби продовжити свій рід. Якщо хтось з пари загинув, то інший лелека здебільшого залишається самотнім.

Комментарии  

director
+1 #1 director 21 мая 2019
Опять славный анималистически й рассказик от Маркияна!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

trichoptera 1

Удивительные ручейники и где они обитают

Алька Алфёрова
08 августа 2022

Как вы могли уже догадаться из слова «ручейники», обитают они в ручьях (а также речках и т.п.)....

gusi gusi 01

Новая викторина по повести В. Крапивина «Гуси-гуси, га-га-га...»

Александр Иванович
01 мая 2022

Внимание! Катя Зуева представила новую викторину по повести Владислава Крапивина «Гуси-гуси,...

Девчонки, с праздником!

Александр Иванович
08 марта 2022

Все пройдет и это пройдет. Так было всегда. И будет. И вот я, пользуясь своей неистребимой...

Квест «Вокруг света»

Анастасія Опаковська
16 октября 2021

Когда-то я с подружками била на репетицие к выступлению. Ми готовились к приготовленному нами...

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 июля 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...