leleka

Неподалік бабусиного городу стоїть старий дерев'яний телефонний стовп, давно «забутий» зв'язківцями. Те, що він колись слугував людям, нагадують хіба що обірвані дроти. На стовпі - гніздо лелек. Тільки-от загадка: скільки себе пам'ятаю, птахи у цьому гнізді чомусь не оселялись. Деінде селяться, а у нас не хочуть. А ж образливо ставало. Та цієї весни, нарешті (!), гніздо не залишилося пусткою.
- Лелеки звили тут гніздо ще років сорок тому, коли я був десяти- чи одинадцятирічним хлопцем, - розповідає тато. - Прилітали щороку. Бува, щось підремонтують, поправлять, поновлять і виводять пташенят. Отак змінювалося одне покоління лелек іншим. Востаннє в цьому гнізді вони оселилися 19 років тому, коли ти мав народитися. Принесли тебе і полетіли у вирій. Це ж бо лелеки дітей приносять...
- І куди вони поклали мене? - цікавлюся (жартуємо з татом).
- Та між кукурудзою і капустою, - кепкує він. - Адже тієї пори городини багато!..

Я посміхнувся, замислився, почухав потилицю. А й бо справді, лелеки «принесли» мене у серпні, коли ось-ось мають відлітати у вирій...

Тим часом, поки ми розмовляли з татом, лелека величаво ходив бабусиним городом. Ретельно, прискіпливо, наче агроном, оглядав грядки, перевіряв, чи належно посадили городину, чи рівненькі рядочки, з'ясовував, чи буде добрим, багатим врожай. Насправді ж шукав здобич для своєї половинки, яка сиділа у гнізді на яйцях. Тільки щось знайде (жабку, мишку), то сам не ковтає, все їй несе. Підходив до нас близько-близько, однак дистанцію тримав.

...Красень-птах! Гордий, поважний і водночас надзвичайно приязний до людей.

* * *

Нещодавно прочитав цікаву і вражаючу для себе інформацію про лелек. Вони шукають пару на все життя саме тут, на рідній землі. Будують нове, або займають чиєсь старе покинуте гніздо. Відлітає пара у вирій не разом, а в різних зграях. Так само й повертаються додому. Зустрічаються біля рідного гнізда, аби продовжити свій рід. Якщо хтось з пари загинув, то інший лелека здебільшого залишається самотнім.

Комментарии  

director
+1 #1 director 21 мая 2019
Опять славный анималистически й рассказик от Маркияна!

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 июня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 апреля 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 февраля 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...

Награждаются медалями!

Пирателисса
14 мая 2023

Совет модераторов детской республики «Литературный сайт Сокровища Папча» принял решение...

Кое-что очень интересное, вкусное и изумительное...

Лиза Зуева
01 мая 2023

Посоветую вам один замечательный рецепт. Мы готовим эти вафли больше 5 лет, и все в нашей семье...