(Картинки з життя)

Осінь. Вже й граки відлетіли, а з ними, мабуть, і мій знайомий грак Гришко...

Якось весною приятель запросив мене до себе в гості і відразу повів на лоджію.
- Покажу щось цікаве! - запевнив він. - Знаю, що ти любиш звірят і птахів.

Там, у кутку лоджії, сиділо у старій хутряній шапці, мов у гнізді, пташеня грака. Зіщулилося...
- Звідки воно у тебе взялося? - запитую приятеля, а сам дивуюся.

Той почав розповідати:
- Прогулювався я приміською лісосмугою зі своєю собачкою Жучкою. Бачу, як під деревом причаїлося пташеня грака. Тіло вже вкрилося пір'ячком, а літати ще не може. Коли наближаюся до нього, то воно тільки підстрибує по землі. Навколо літають дорослі граки, кричать, але нічим зарадити не можуть бідоласі. Мабуть, що випало з гнізда, або занадто рано хотіло випробувати свої сили.

Взяв пташеня до рук, оглянув, травми начебто немає, поклав за пазуху куртки і приніс додому. Шкода стало, адже пропаде. У лісосмузі багато бродячих собак, тож стане легкою здобиччю.

Майже тиждень у мене гостює. Відтоді чи я, чи мама, чи сестра варимо гречану кашу, дрібно нарізаємо ковбаску чи подрібнюємо котлетку і годуємо Гришка (так його назвав). Подаємо йому «до столу» невеличкі порції, однак 5-7 разів на день. Добре, що земля прокинулася від зимового сну. Збираю для грака у сірникову коробку жучків, черв'ячків. Та для нього це мізер. Все вмить з'їдає!

Я уважно вислухав розповідь приятеля і взяв Гришка у долоні. Бачу, що не боїться людей. Коли ж той зненацька ущипнув мене за пальця, я відразу відпустив його.

Тим часом на лоджію забігла Жучка. Ой, що тут почалося! Гришко норовив то дзьобнути собачку в носа, то смикав за хвоста... Жучка гавкала, гарчала, однак не кусала. Невдовзі їй набридла ця гра і вона залишила лоджію.

...Зустрів приятеля через тижнів три.
- Як там Гришко почувається? - найперше, що запитав.
- Вчора відпустив його. Він уже добряче підріс, став літати по лоджії. Щоправда, останнім часом здебільшого сидів на підвіконні і сумно дивився, що там діється за склом, на вулиці. Просився на волю. Бувало, відмовлявся від їжі, води. Тож відніс Гришка туди, де і знайшов. Посадив на молоду травичку, а той - пурх на дерево, і все вище та вище. Граки, а їхні пташенята вже покинули гнізда, здійняли несамовитий галас, прийняли Гришка за свого.

Маркіян ЛЕХМАН.
Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.
м. Львів

Комментарии  

topolenok
+1 #1 topolenok 24 декабря 2019
Если этот рассказ задуман как рассказ для книжки, где в форме занимательных историй поданы энциклопедическ ие сведения и инструкции по обращению с птицами, то всё в порядке. Но если это рассказ художественный ("картинка з життя"), то подробное детальное описание кормления грачонка - что и какими кусочками резать и сколько раз на день давать, и сколько он ест, и чем дополнять рацион - ощущается немного излишним (на мой взгляд), и просит чем-то его "разбавить". Обычно столь детальные сведения даются собеседнику после вопроса, но вопроса о кормлении птенца не было - только "Звідки воно у тебе взялося", поэтому мне как читателю не совсем понятно, к чему это всё было рассказано. :-)

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

  • Зустрілись...

    Майя Майя 16 февраля 2020
    Вот люблю такие тонкие заметки про природу.
     
  • Життя, як потяг...

    ПАПЧ ПАПЧ 15 февраля 2020
    :-) Я понимаю. На всякий случай.
     
  • Зупинись!

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 14 февраля 2020
    Краще не пробувати!
     
  • Життя, як потяг...

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 14 февраля 2020
    Зауважу на майбутнє.Але жодної конфесії я ...
     
  • «Невагомість»

    topolenok topolenok 14 февраля 2020
    Дуже емоційно, чіпляє... І гарно написано.

Новенькое в блогах

Зустрілись...

Лехман Маркіян Тарасович
16 февраля 2020

(З фенологічного щоденника)
Таке диво, коли зустрічаються зима і весна, найкраще спостерігати у...

Життя, як потяг...

Лехман Маркіян Тарасович
13 февраля 2020

(Етюд)

Вокзал. Очікування. Метушня. Хвилі і хвилі людей... На станцію прибув потяг, який після...

Кав'ярня

Лехман Маркіян Тарасович
11 февраля 2020

Де каву смакували ми з тобою,
Маестро награвав нам джаз легкий.
Твій погляд став наповнений...

Твій світ

Любочка Лунгу
09 февраля 2020

Як би мені залишити тебе
Як би хотілось дізнатись про твій світ
Кожного разу, тебе і мене
Не...

Чому ти не зі мною?

Любочка Лунгу
09 февраля 2020

Краще розкажи чому ти не зі мною?
Чому я чекала тебе у парку?..
Я навіки напевне буду з тобою
І...