(Картинки з життя)

Осінь. Вже й граки відлетіли, а з ними, мабуть, і мій знайомий грак Гришко...

Якось весною приятель запросив мене до себе в гості і відразу повів на лоджію.
- Покажу щось цікаве! - запевнив він. - Знаю, що ти любиш звірят і птахів.

Там, у кутку лоджії, сиділо у старій хутряній шапці, мов у гнізді, пташеня грака. Зіщулилося...
- Звідки воно у тебе взялося? - запитую приятеля, а сам дивуюся.

Той почав розповідати:
- Прогулювався я приміською лісосмугою зі своєю собачкою Жучкою. Бачу, як під деревом причаїлося пташеня грака. Тіло вже вкрилося пір'ячком, а літати ще не може. Коли наближаюся до нього, то воно тільки підстрибує по землі. Навколо літають дорослі граки, кричать, але нічим зарадити не можуть бідоласі. Мабуть, що випало з гнізда, або занадто рано хотіло випробувати свої сили.

Взяв пташеня до рук, оглянув, травми начебто немає, поклав за пазуху куртки і приніс додому. Шкода стало, адже пропаде. У лісосмузі багато бродячих собак, тож стане легкою здобиччю.

Майже тиждень у мене гостює. Відтоді чи я, чи мама, чи сестра варимо гречану кашу, дрібно нарізаємо ковбаску чи подрібнюємо котлетку і годуємо Гришка (так його назвав). Подаємо йому «до столу» невеличкі порції, однак 5-7 разів на день. Добре, що земля прокинулася від зимового сну. Збираю для грака у сірникову коробку жучків, черв'ячків. Та для нього це мізер. Все вмить з'їдає!

Я уважно вислухав розповідь приятеля і взяв Гришка у долоні. Бачу, що не боїться людей. Коли ж той зненацька ущипнув мене за пальця, я відразу відпустив його.

Тим часом на лоджію забігла Жучка. Ой, що тут почалося! Гришко норовив то дзьобнути собачку в носа, то смикав за хвоста... Жучка гавкала, гарчала, однак не кусала. Невдовзі їй набридла ця гра і вона залишила лоджію.

...Зустрів приятеля через тижнів три.
- Як там Гришко почувається? - найперше, що запитав.
- Вчора відпустив його. Він уже добряче підріс, став літати по лоджії. Щоправда, останнім часом здебільшого сидів на підвіконні і сумно дивився, що там діється за склом, на вулиці. Просився на волю. Бувало, відмовлявся від їжі, води. Тож відніс Гришка туди, де і знайшов. Посадив на молоду травичку, а той - пурх на дерево, і все вище та вище. Граки, а їхні пташенята вже покинули гнізда, здійняли несамовитий галас, прийняли Гришка за свого.

Маркіян ЛЕХМАН.
Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства.
м. Львів

Комментарии  

topolenok
+1 #1 topolenok 24 декабря 2019
Если этот рассказ задуман как рассказ для книжки, где в форме занимательных историй поданы энциклопедическ ие сведения и инструкции по обращению с птицами, то всё в порядке. Но если это рассказ художественный ("картинка з життя"), то подробное детальное описание кормления грачонка - что и какими кусочками резать и сколько раз на день давать, и сколько он ест, и чем дополнять рацион - ощущается немного излишним (на мой взгляд), и просит чем-то его "разбавить". Обычно столь детальные сведения даются собеседнику после вопроса, но вопроса о кормлении птенца не было - только "Звідки воно у тебе взялося", поэтому мне как читателю не совсем понятно, к чему это всё было рассказано. :-)

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...

У Львові

Лехман Маркіян Тарасович
08 марта 2020

Коли горять вогні у Львові,
Луна мелодія весни,
Відчуєш пахощі медові...
Ой, зачаровувались ми!