(Картинки з життя)
Нашого героя звали Денис. Він уже навчався у старших класах, відвідував студію шкільного драмтеатру. Ще у дитинстві полюбив колядку «Народився Бог на сіні». Ходив з нею колядувати до сусідів, хресних батьків, щоб сповістити радість про народження Дитятка Божого. Завжди очікував різдвяного дива. Адже Святий Миколай, Дитятко-Ісусик приносили йому подарунки, клали під подушку, під ялинку. Навіть, коли дізнався, що це роблять батьки, то не зовсім розчарувався. Не мав сумнівів: цю добру традицію започаткував саме Святий Миколай. На це й свято, щоб дарувати один одному радість. У церкві ревно молився за здоров'я батьків, удома дякував їм за турботу і ласку.
...Сталося, що Денис потрапив під вплив «сумнівної» компанії. Занедбав навчання, перестав займатися у шкільному драмтеатрі, забув дорогу до храму. Як тільки не вмовляли батьки - все марно. Отож, як наслідок, перестав очікувати різдвяного дива, не було батьківських подарунків.
Випадково (а, може, й не випадково, бо на все Воля Божа!) на вулиці біля церкви Дениса зустрів священик. Він хрестив його немовлятком, завжди був радий бачити дитину під час Богослужіння, покладав на нього великі надії-сподівання.
Тим часом у храмі відбувалася репетиція дитячого хору.
Священик привітався з Денисом за християнським звичаєм і повів розмову:
- Ти чуєш ці чарівні дитячі голоси? Співають, наче ангелятка. Ти згадав себе? Згадав, як сам співав у дитячому церковному хорі, як ходив з різдвяним вертепом, гуртом колядників?..
- Так, отче. Але я вже став зовсім іншим, - відповів Денис й опустив очі додолу.
- Ні, ти не інший! Тільки схаменись! Попроси прощення у батьків. Відвідуй Богослужіння, молись. Це дисциплінує тебе, вселить надію, допоможе позбутися поганих звичок. Тоді і сам собі в навчанні допоможеш. Ти - здібний! Повір, Господь не полишить тебе!..
Священик сказав хлопцеві не злісно, не докоряв, а просив, наче рідний батько.
Денис усю ніч обмірковував ці слова. Не міг заснути. А вранці (це була неділя) стрімголов побіг до церкви, що аж батьки здивувалися. Після відправи Служби Божої він розповів їм про зустріч з духовним отцем та розмову, попросив у батьків прощення. Серця тата і мами враз розтанули.
За кілька днів до свята Миколая священик запропонував Денисові зіграти роль Чудотворця. Адже парафія організовує для найменших діточок Миколаївський вечір з віршами, піснями, колядками, загадками... і, звісно, з подарунками.
- Ти, Денисе, найкраще підходиш на цю роль, - запевнив духовний пастир. - Але повинен зіграти так, щоб діти повірили не у твою гру, а в Святого Миколая.
- Отче, я хочу подарувати дітям радість. Я впораюся!
Коли Денис перед початком вистави щойно став приміряти костюм Святого Миколая, у реквізитну кімнату (є така у їхньому храмі) заглянув хлопчина, років десяти, не старше.
- Це ти будеш Святим Миколаєм? - запитав по-панібратськи Дениса.
Той аж оторопів. Оговтавшись, відповів:
- Ні-ні! Я лише його помічник. А Святий Миколай буде справжній.
- Угу!.. - багатозначно бовкнув хлопчина.
- Ото халепа! - подумав Денис. - Я ще не вийшов до діточок, а мене вже «викрили»...
Втім, вистава видалась на славу. Опісля священик підійшов до Дениса і вручив йому величезний пакунок зі солодощами.
- Це тобі винагорода за працю і старання, - промовив отець. - Вважай, що «гонорар» від Святого Миколая за майстерну акторську гру. Ти переконав дітей: Святий Миколай таки існує!
Денис щиро подякував. Додому полетів на крилах. Виклав на стіл солодощі і:
- Пригощайтеся, тато і мамо. Це Миколай-Чудотворець вам передав. А для мене найцінніший подарунок - ваше прощення!
Комментарии
Или он может подумать об этой девочке как-то, например: - "А говорила ненастоящий..."
Просто разные "хвосты" нужно обязательно закрывать.
Извини, я понимаю что автора может обидеть каждый, но не обижайся пожалуйста. А вообще я люблю читать твои посты.