•  Читацький погляд Вікторії КУЦИЩУК

АБО роздуми після прочитаної книжки
 Василя ТАРЧИНЦЯ “СТЕРНЯ КАШИЦЬКОГО”

Світ у полоні! І не кажіть згодом, що вас про це не попереджали...
Ми губимось у вирі постійних потреб. Ми одержимі ідеями збагачення. Байдуже, до чого ми прагнемо. Основне, щоб у всьому бути першим: у сусіда з’явився новий

 автомобіль – це підстава для того, щоб і у мене змінилось авто; сусід придбав земельну ділянку і будуватиме будинок – і це мене не спинить, адже я побудую кращий... Усе життя у гонитвах. Може не за тим ми „гонимось”, а натомість губимось самі серед мізерних ілюзій, втрачаючи себе?
    Та не усі перебувають у полоні дріб’язкових ідей. Не розгубились ще цінності життя; немов розірване намисто, не розсипались перлами у різнобіч поняття честі, гідності, патріотизму.
    На такі роздуми мене наштовхнула невелика кишенькова книжечка Василя Тарчинця „Стерня Кашицького”. Не оповідатиму змісту даного видання, керуючись крилатим висловом: „Краще один раз побачити, ніж один раз почути”. Передам лише свої почуття, ставлення до людей творчих, духовно багатих, у своєму роді – лицарів сьогодення.
    ...Неодноразово бувала ще студенткою  у кафе „Кастелярі”, що знаходиться на площі Митній, що у м. Львові. Колорит кафе, смачні десерти змушували повертатись туди знову і знову. „Кастелярі” збирав і збирає студентську молодь, темпераментних особистостей.
    Господаря „Кастелярі”, Володимира Кашицького, за його життя я не знала. Але відчувалось, що у свою справу він вклав не лише матеріальні затрати, але й часточку своєї душі, серця.
Перше знайомство з Володимиром Кашицьким відбулося у мене, на жаль, після його смерті у ході розмови з Василем Федоровичем Тарчинцем і Василем Дмитровичем Біленчуком – „батьками” „Акцентів”. Захоплення і повага випромінювались із їх очей і вуст, коли вони згадували свого поважного знайомого. Не кожен, з їх слів, заслуговує на те, щоб його погруддя було встановлене у підніжжя однієї з карпатських гір. Щоб подолати усі прикрощі долі, будучи самому фізично обділеним нею, необхідна неабияка сила духу. Володимира Кашицького можна ставити у приклад багатьом: він приборкав долю, змусив її підкоритись його бажанням; ніколи не ставав навколішки і не жалівся на крутизну поворотів, які так часто зустрічались на його життєвому шляху.
Зважаючи  на теплі слова, прочитані у книзі Василя Федоровича, Володимир Кашицький живе у серцях багатьох. Він не помер, а лише розчинився у вічному бутті. Житиме він доти, поки пам’ятатиме про нього хоча б одна людина!

 

У Вас недостаточно прав для комментирования. Зарегистрируйтесь или авторизуйтесь.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

8 е марта

С праздником 8-е Марта!

Александр Иванович
06 марта 2021

Девчонки и тётенки!

8-е Марта замечательный весенний праздник! Вот я, а также все ребята, вся...

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...