Розташоване ректором МАЛіЖу за відсутності у авторки доступу до мережі "Інтернет".
Моя автобіографія. «Кітурисько Отакенне»
Я: холерик, неслухняне дівчисько, упертюх з дитинства, ні на що не ображаюся й у найближчий час виправлятися не збираюся (обіцяю подумати над своєю поведінкою під час канікул).
...Мама: за спеціальністю хімік-біолог, але завдання з математики робить краще.
Тато: лобуряка, бо взагалі домашнє завдання не робить! Попросила його. одного разу, на свою голову, намалювати контурну карту з географії. Намалював. Не ту!
Народилася: у найхолодніший день зими, але на смачну вечерю: Святвечір. Морози б'ють у вікно, а моя мама спокійнісінько їсть кутю, нарешті заспокоївши немовля в колисці.
Висновок: з перших годин життя в мені сформувалися: любов до Святвечора (до куті), міцний сон (саме через нього вранці частенько не чую будильника...), нелюбов до зими.
Мій день народження ніколи не святкували 7 січня, завжди через день, тому що «в цей день у першу чергу народився Ісус Христос, а потім вже я». До трьох років не розуміла: як це ми з цим хлопчиком примудрилися народитися в той самий день; чому в мене всі родичі - у різні дні, а ми, щасливці, - в один.
Ситуацію згодом довелося розтлумачувати бабусі, з якою ми читали «Дитйчу Біблію» та билися об заклад. Вигравала, як правило, бабуся. Нічого. Зате в чотири роки я вже знала 10 заповідей Біблії, а в п'ять вивчила напам'ять «Реве та стогне Дніпр широкий» та ще з десяток віршів різних авторів.
Шкідливі звички:
1.Я гублю багато речей. За останній рік було втрачено: 225 гривень, 3 пари + 1 кросівок (тобто 3,5 пари кросівок), ключі (батьки ще не знають), 2 телефони, 2 книжки, 2 футболки і 150 дрібничок.
2.Я ламаю і нищу стільки ж речей (свіжі дані): згорів блендер, зламалися окуляри, спершу вирвала Інтернет випадково ногою, потім згорів комп'ютер; кухонний асортимент (тарілки, чайники, кружки, каструлі) взагалі докуповуємо щотижня, виживають тільки сковорідки Теґаl (німецька якість!); мої туфлі (випадково!) втопилися в цементі.
3. Заголовок і перші три рядки - більш красномовні;)
Корисні звички: я занадто лінива, щоб все розписувати до дрібниць.
За принципами не живу. Принципи живуть за мною. Я живу з людьми.
Пишаюся: знайомствами з багатьма цікавими особистостями, деякі - з моєї родини. Таких зараз небагато.
Що відкрила (перевірила і довела) нового: коли ідеш вперед, а потім повертаєшся назад, з'ясовуєш: це два зовсім різні шляхи, хоч і здається, що, у принципі, дорога та сама. Різняться пунктами призначення. Тому не живу за принципами, шукаю не життєву дорогу, а обираю шлях.
Розхристана самотність
У ролях:
Обплетена сіточкою людських стосунків, лялечка гойдається на павутині. Не жертва, тільки лялечка, загорнута дбайливо в кокон.
Режисер:
На витканій самотужки сітці, павук по-панськи розсівся, наглядає з центру за своїм поживним пайком.
Кадр №1:
Не сніданок просто провалилася в сітчасту пастку з необережного чи, може, навмисного хриплого кашлю повітря. Поряд немає нікого, проте стільки близьких (по відстані) дійових осіб.
Кадр №2:
У центрі сидить він-воно - не ляльковод, який керує вертепом ниточками, ні, - слабкодухий панікер, лицемірний боягуз та ще й пан, що боїться стати на рівних з сильнішим. Слабак, що боїться своєї слабкості й б'єтьс.я тільки з тими, хто вже в кайданах, напускною силою зловтішно примружуючи свої численні оченята.
Кадр №3:
«Не знав, сіромаха, що виросли крила, що неба достане, коли полетить...» Жив у темряві й весь час спав, чекаючи свого часу й мріючи, марив своїм раптовим розквітом.
Кадр №4:
Іронічні смішки долі змішані з жахливим хрустким стогоном живих мумій. Це дійство було створено за особливо дорогою ціною неперевершеними (хоча й непрофесійними!) акторами, які, сподіваючись на свої титанічні зусилля, намагалися розгризти приписані долею бинти.
Кадр №5:
Пан задрімав під колискову. Та яка різниця, день зараз чи ніч? Панове, у цьому світі завше ведуть перед інстинкти й природні потреби.
Кадр №6:
Сіромасі поталанило з місцем і часом, як не дивно. Над ним гиготіла доля - він не чув. На нього з апетитом дивився паук, не помічаючи чужинцем виплетену в'язницю - він не бачив. Не помічав байдужості інших, зациклених на собі ображених жертв, тому що жив у сплетеній ним цілковитій самотності.
Кадр №7:
Розхристано полем бою валялися кокони, але серед них вирізнявся тільки один. Якісна робота, зроблена власноруч так званою жертвою. Майстер поцінував би це, проте лінивий пан не спромігся хоч трохи проникнутися таким мистецтвом. Трудівник не довірив свою роботу нікому, бо знав: зробить це найкраще безічужої допомоги й ні від кого не залежачи. Робив для себе, мріюючи про якісь крила.
Які крила? Ти ж гусінь, черв'як.
Кадр №8:
Завіяний простір, притиснутий туманом, кричав тишею. Ритмічний стукіт роси ледь чутний під хрускотом кокона. Нюх відчуває ілюзію спокою, очі шукають примар, що стоять на обліку вічності. У кадр потрапило марево крил, які здійнялись у простір. Режисер завмер шокований.
Мумії продовжували стогнати...
Коментарі