ДІЙОВІ ОСОБИ
Іванко – хлопчик років 13.
Дядько Петро – пенсіонер.
Михайло Петрович – власник міні-магазину.
Марія Іванівна – мама Іванка.
Максимко – однокласник Івана.
Семен Іванович – бізнесмен.
Юрій – охоронець.
Олена Сергіївна – жінка бізнесмена.
Віталік – син бізнесмена.
Податківці.
1
Частина перша
Ява І
Двір. Посеред двора сидить старший чоловік і щось вирізує лобзиком на дереві.
Дядько Петро: (мугикає якусь мелодію). Ой, спина вже закам*яніла, а я ніяк не можу відірватись від роботи. (милується своєю роботою). Не картинки, а казка.
Ява ІІ
Заходить Іванко.
Іванко: Дядьку Петре, і не надоїло вам цілий день сидіти над цими картинами? Відпочили б трохи.
Дядько Петро: Ой, Іванку, який відпочинок? Дивись, яка краса. (показує на картинки). Дерева, як живі. А тут ось озерце. А осьдечки...
Іванко: (перебиває). Гарні. Але що ж ви з ними будете робити?
Дядько Петро: Як що? Завтра ж відвезу в Іршаву на базар. Ти знаєш, як їх у мене там швидко розкуповують.
Іванко: Дядьку Петре, а чи не взяли б ви й мене з собою в місто? А то вже надоїло в селі сидіти.
Дядько Петро: А чому б не взяти? От я якраз завтра податок маю платити, то ти й постоїш біля моїх картин. Може, що й продаш, поки я піду в податкову податок платити.
Іванко: (здивовано). Податок? Який податок?
Дядько Петро: А такий. Ось я продаю картини, заробляю гроші і от зі свого заробітку певну суму сплачую державі.
Іванко: Таке скажете: платите державі. Навіщо? Я щось не розумію.
Дядько Петро: Як навіщо? Щоб збільшувався бюджет, щоб покращувався благоустрій держави.
Іванко: М-м-да-а. Цікаво. Ну добре, дядьку. Завтра я зранку до вас і поїдемо платити ваші податки.
(Виходить)
Частина друга
Ява І
Міні-магазин. Продавець працює з калькулятором, щось пише.
Заходить Іванко.
Іванко: Добрий день, Михайле Петровичу. А що це ви там обчислюєте?
Михайло Петрович:Та нічого, Іванку. Кінець місяця, то я підбиваю, скільки мені потрібно податку сплатити.
Іванко: Що? Що? І ви податок платите?
Михайло Петрович:
Аякже. Із свого заробітку я плачу податок.
Іванко: І куди йдуть ті гроші?
Михайло Петрович:Ну, на благоустрій сіл, на виплату пенсій, на медичне обслуговування, на...
Іванко: (перебиває). Ого-го! Цікава річ, оці податки. Дякую, що пояснили Михайле Петровичу. До побачення.
Частина третя
Ява І
Кімната. За столом сидить Марія Іванівна і читає газету.
Вбігає Іванко.
Іванко: Мамо, мамочко. Ти знаєш, про що я сьогодні дізнався.
Марія Іванівна: Про що, синочку? І де ж ти так довго гуляв?
Іванко: Я був і у дядька Петра, і у магазині Михайла Петровича, і я дізнався, що вони сплачують податки, тобто певну суму із свого заробітку відраховують державі. А ще дядько Петро сказав, що всі, хто має прибуток, платить податки. А ти знала про це?
Марія Іванівна: Так, синку, безперечно, знала. Адже і вчителі, і лікарі, і всі, хто працює в державних установах, теж сплачують податки.
Іванко: І ти теж сплачуєш?
Марія Іванівна: Аякже. Я теж, як і всі інші, сплачую податок..
Іванко: Та невже? І куди ж ти несеш гроші?
Марія Іванівна: Я нікуди, синочку, не несу. Тому що при нарахуванні зарплатні у нас відраховують податки відповідно від розміру цієї зарплатні.
Іванко: Он воно що. Цікаво ж як. Та це виходить, чим більша зарплатня, тим більший податок і тим більший буде бюджет у нашій державі.
Марія Іванівна: Молодець, синку. Ти все правильно зрозумів.
Іванко: Мамочко, я побіжу до Максимка і розкажу йому про те, що я дізнався. Можна?
Марія Іванівна: Біжи, синочку, біжи.
Ява ІІ
Марія Іванівна: Як добре, що Іванко цікавиться питаннями економіки нашої держави. Адже саме молодим будувати майбутнє нашої країни.
Частина четверта
Ява І
Вулиця. Хлопчик заглядає у подвір*я Семена Івановича.
Забігає Іванко.
Іванко: Максимку, як добре, що я тебе зустрів, я...
Максимко: (перебиває). Т-с-с-с. Не кричи. Тут якісь люди до Семена Івановича зайшли. Я чув, як вони щось говорили про податки. Ніби він не сплачує якісь податки.
Іванко: Ого. І тут податки. А я якраз і хотів з тобою поділитися, що я дізнався сьогодні цікаве. А ти хоч знаєш, що таке податки?
Максимко: Та не дуже знаю. Але чую, що Семен Іванович не сплачує якісь податки, щось приховує нібито від держави. А це, виходить, злочин.
Іванко: Так, саме так. Це злочин перед народом. Адже як багато він заробляє, а від податків ухиляється. Це не чесно.
Максимко: А ти звідки це все знаєш, великий знаток податків?
Іванко: Я? (з погордою). Це мені Дядько Петро пояснив, а ще Михайло Петрович з магазину. Вони порядочні люди і вчасно сплачують податки.
Максимко: Молодці. А от Семен Іванович...
Частина п'ята
Ява І
Кабінет бізнесмена Свиридова Семена Івановича. Семен Іванович бігає в паніці, бурмочучи щось під ніс.
Семен Іванович: (сам до себе). Так... Це сховати... А це??? Знищити. Ей, Юрію!!!
Ява ІІ
Заходить охоронець.
Охоронець: Викликали?
Семен Іванович: Так. Бери ось ці папери і сховай де-небудь або просто спали. І це теж десь заховай. Швидше.
Охоронець: Слухаюсь, пане.
Виходить.
Ява ІІІ
Заходить Віталік.
Віталік: Тату, а чому ти тут такий безлад зробив?
Семен Іванович: Так треба. Іди у свою кімнату, сховай ноутбук, смартфон і одягнися простіше.
Віталік: Тату, що трапилось?
Семен Іванович: Зараз прийдуть податківці та...
Віталік: (перебиває). А хто такі податківці?
Семен Іванович: Це такі люди, які збирають податки. Я не сплатив податки і ось вони йдуть сюди.
Віталік: А що таке податки?
Семен Іванович: Іди звідси, ти мені заважаєш. Роби, що я сказав. Ясно?
Віталік: (невдоволено). Добре, добре. Йду.
Виходить
Частина шоста
Ява І
Гостьова кімната. Олена Сергіївна ховає дорогоцінні речі. Непомітно заходить Віталік.
Віталік: Мамо, скажи, а що таке податки?
Олена Сергіївна: Ей, відчепись.
Віталік: Зрозуміло. А податки - це добре чи погано?
Олена Сергіївна: Звичайно, це добре. Адже податки вливаються у бюджет країни, а потім звідти виділяють кошти на ремонт доріг, лікарні, школи.
Віталік: А чому тоді тато не хоче сплачувати податки?
Олена Сергіївна: Бо наш тато шкодує грошей для держави, тому і приховує свій прибуток від податківців.
Віталік: Он воно що.
Ява ІІ
Ті ж, Семен Іванович, податківці.
Семен Іванович: Бачите, у мене грошей нема. Бізнес занепав. Ледве вистачає на їжу для сім*ї.
Податківець 1: Так, ми бачимо. Вибачте, але ми все-таки оглянемо вашу квартиру.
Семен Іванович: (схвильовано, метушачись). Добре. Звичайно. Будь ласка.
(Оглядають кімнату)
Податківець 2: Схоже, він каже правду.
Податківець 1: Я і сам бачу. (До Семена Івановича). Ми вам повірили. Тому даємо вам відстрочку на 1 місяць. А через місяць обов*язково сплатіть податки. Добре?
Семен Іванович: Добре, добре. Дякую. Обов*язково.
Податківець 2: На все добре. Успіхів вам.
(Виходять)
Ява ІІІ
Семен Іванович: До побачення. У-у-у-х. Пронесло.
Віталік: (з іронією). Пронесло.
Олена Сергіївна: Мені соромно, Семене, за твій вчинок. Який приклад ти подаєш своєму синові.
Семен Іванович: А що тут такого? Не я один так роблю.
Віталік: (роздумуючи). Так ось чому вчора в нашій школі було так холодно. Це з твоєї вини і з вини таких інших, хто ухиляється від сплати податків.
Семен Іванович: (подумавши, ніяково). Вибачте мені. Я зрозумів, що збагачувати свої статки, обдурюючи інших – це злочин. Через свою жадібність я втратив довір*я найдорожчих мені людей. Завтра ж піду і сплачу податки.
Віталік: Ура! Ура! Мій татко найкращий!
Частина сьома
Ява І
Вулиця. Іванко і Максимко біля хати Семена Івановича.
Максимко: Цікаво, що там у Семена Івановича так довго ці податківці роблять.
Іванко: Пора б Семену Івановичу зрозуміти, що обманювати державу – це погано, це рівносильно обманювати своїх односельчан.
Максимко: (притишено). Тихше, тихше. Ось вони вже виходять. Я думаю Семен Іванович зрозумів свою помилку і тепер він стане справжнім другом податківців.
Іванко: Пішли звідси. Незручно якось.
Максимко: Ай справді, побігли.
(Побігли)
Ява ІІ
Іванко: (притишено). Макс, а знаєш, що мені прийшло в голову. Якби всі, хто отримує величезні прибутки, добросовісно сплачували податки, то як би покращився добробут нашого народу.
Максимко: Відремонтували б вулиці, підвищили б пенсії, побудували б спортзали і багато чого ще б могли зробити.
Іванко: Правильно. (Задоволено). Я от завтра з дядьком Петром поїду в район і сам особисто ознайомлюсь з роботою податківців.
Максимко: А це добре. Бо ми все-таки ще не достатньо знаємо про цей вид діяльності. А варто б дізнатися більше.
Іванко: Я обов*язково завтра про все дізнаюся і тут же тобі розповім.
Максимко: Добре. Все. Тоді, до завтра.
Іванко: До завтра. Я ще забіжу до дядька Петра, чи щось не змінилося, а тоді додому.
(Виходить)
Ява ІІ
Максимко: (задумано). От як би було добре, якби в нас було якнайбільше підприємницької діяльності і якби всі чесно сплачували податки у бюджет країни і цим самим збагачували б добробут нашого народу. От як я виросту, я обов*язково створю якесь підприємство і добросовісно сплачуватиму свої податки. (Помовчавши). Ну все. Я пішов теж додому.
Завіса
Податки очима дітей
- Деталі
- Автор: Марія, 15 років - с. Климовиця, Україна
- Перегляди: 3222
Коментарі
Я також "згрішив" на цю тему.
ПОДАТОК
Діти у садочку ростуть, веселяться.
Потім вчаться в школі, щоб були готові
Стати лікарями, може вчителями,
Щоб як мами й тати потім працювати...
Можливо Василько буде агрономом,
Надійка-замрійка піде в модельєри,
Офіцером стане Петрик та Іванко.
Будуть малювати все життя Тетянки,
Алінки й Іринки мріють у артистки.
Юра і Михайло - міліціонери
Микола з Денисом вже давно - шофери,
Федір і Анютка - знатні інженери.
В моряки й пілоти - хваляться Артеми.
Романко й Віталік - мріють лісниками.
Фермерами стануть Оленка й Тарасик.
Вірші Сашко пише - він вже майже класик,
Дуже здивувала Мар'янчина мрія:
Вона - в податківці, як тітка Марія.
Професія дивна, про таку не чули?
Дмитрівна Тетяна, що уже забули,
Головна в районі, в гостях в неї були.
Багато професій, всі вони - хороші.
Щоб збулися мрії, то потрібні гроші:
Щоб була міцною вже Армія наша;
Щоб були здорові діти і дорослі;
Щоб жили спокійно всі люди хороші;
Щоб була в державі високо наука;
Щоб ліси і ріки, і поля, і луки
Веселили око, щоб не було скуки.
Збудувать дороги і, щоб не дешеві,
Теж потрібні гроші з тієї ж кишені.
Бюджетом державну кишеню назвали.
Усі громадяни Законом держави
Доходи повинні задекларувати.
І тут податківець має рахувати
Й податок з доходів до бюджету зняти.