Прядиво нескінченності розбилось об асфальт.
Віддзеркалилось від білого попелу днів, та й полинуло в перлини ночей... Дивно, наче оксамитом сонця, торкнулося останків мрії.
Назавжди?!... ні лиш до схід сонця.
А на папері залишаться сліди: «Я вже щезаю. Ти прости...»
Сон
- Деталі
- Автор: Ярослава Федунь, 11 клас - Полтава, Україна
- Перегляди: 1275
Коментарі