Лише весною душу огортає особливе піднесення, коли весь холод зими тає на очах, залишаючи непомітні сліди.
Людина забуває весною про гордість… Кохає щиро, віддано, ніжно.
Пелюстки червоних тюльпанів… Жовтих, рожевих… Яка ж різниця! Так приємно пригортати до себе і радіти… Просто радіти!
Залишивши сумні спогади позаду, весною людина пише нову казку! Малює кольорові пейзажі з частинкою чогось минулого, давно забутого, нездійсненного…
І навіть якщо за вікном дощова осінь, холодна зима, у душі може ховатись весна! Бо тепло, кохання, казка… Так буває лише весною!!!
Так буває лише весною
- Деталі
- Автор: Ярега Аня, 12 років - Львів, Україна
- Перегляди: 777
Коментарі