Марічка зростала у щасливій та благополучній родині. Вона була оточена турботою та любов'ю рідних. Старша сестричка Настя любила Марічку понад усе. Кожного ранку приносила їй сніданок прямо в кімнату, щоб дитина довше поспала, заплітала їй коси у найдивовижніший спосіб, прасувала та прибирала одяг. Брат Юрко час від часу вишукував їй нові, цікаві ігри на різних сайтах, фотографував під час кожної яскравої події. Тато завжди знаходив час, щоб і до школи відвезти і у танцювальну студію, та найбільше Марічка любила смачні тістечка, які купував длянеї тато, і, головне, ніколи не забував це зробити. Та найбільше, здавалось, Марічці потрібна була мама. Без улюблених оладок із яблуками, які могла випікати тільки мама, Марічка не уявляла собі неділю. Крім того, здавалося, мама в неї чародійка, адже може з легкістю вгадувати про що мріє донечка.

Марічка також була слухняною та ввічливою дитиною, як кажуть дозволяла себе любити. Дівчинка дуже тішилася з того, що скоро їй виповниться десять років. Але, водночас, десь там у підсвідомості щось починало її бентежити. Раніше ловила себе на тому, що їй незручно, коли стомлена мама миє її перед сном, розстеляє ліжко. Вона знала, що її однолітки роблять це самі, але Марічці весь час наголошували, що вона ще мала. Пригадує, як торік хотіла зробити мамі подарунок і намагалася помити посуд, натомість тільки засмутила, бо незрозуміло як вислизнула із рук тарілка із дорогого сервізу. Зрозуміло, її не сварив ніхто, але, як завжди, наголосили, що вона ще замала для роботи.

Зараз же Марічці повсякчасна опіка та турбота почала подобатись. Вона вже годинами могла бавитись із маленькою морською свинкою і чекати поки хтось із дорослих тваринку погодує. Якщо Настя не причеше її, то і до обіду ходить пелехата (настали літні канікули). Одним словом дівчинці вже не хотілося палець об палець вдарити. Хто знає чим би це закінчилося якби не сон, який наснився та вдале привітання бабусі.

А було все так. День народження відсвятнували урочисто. Багато гостей, багато подарунків, багато різних побажань. Можливо, привітання і настанови бабусі, як і інші, загубилися б, якби не жахливий сон, який приснився Марічці у ніч після іменин.

Пробудилася дівчинка рано, адже згадала, що подарунки уважно так і не роздивилася, бо не було кому допомогти розпакувати: мама і тато спілкувалися із гостями, Настя допомагала мамі накривати і прибирати стіл, Юрко допізна затримався десь у друзів.

Та цікавість, яка миттєво спалахнула, незрозуміло куди поділася і Марічка потягнувшись у своєму ліжечку знову поринула у сон.

- Хто зробив мені такий затишок? – засинаючи подумала Марічка.

- Це я, твоя подруга.

- Хм... Що ще за подруга? Ніби всі вчора розійшлися, - здивувалася Марічка. І тут штора захиталася, із-за неї вийшла напрочуд дивна дівчинка. На ній було дуже гарне плаття, але дуже пом'яте; взута була у модні босоніжки, на яких засохло болото; одна косичка заплетена, хоч і дуже розтріпана а інша розплетена.

- Давай знайомитися. Мене звати Лінь, - і простягнула до Марічки брудну руку. Дівчинка відсунулася, але Лінь спритно вимостилася у її ліжку і вже цокотіла:

- Ти не звертай уваги, що я не дуже гарно виглядаю, ти скоро до цього звикнеш, головне на всі зауваження відповідати: «Ну і що?» Я хоч і брудна, але яка ніжна та м'ягенька.

І справді Марічка вмить пригорнулася до Ліні і відчула спокій і безтурботність. Та Лінь на цьому не зупинилася. Вона почала просити Марічку, щоб та допомогла їй подружитися і з іншими членами сім'ї. Марічка спочатку погодилася, але потім, оскільки вона була кмітливою дівчинкою, зрозуміла, що якщо Настю і Юрка можна буде вмовити, то сама вона втратить небагато: буде без компютерних ігор, непричесана і ще дещо. Але якщо із Лінню подружиться мама і тато, то... ой жах...

- Ні-і-і-і !!!- спросоння закричала Марічка і збудилася. Зразу зиркнула на штору, із-за якої з'являлася Лінь. Ні, вона не хиталася, постільна білизна, її піжама та руки також не забруднені.

- Отже, це сон, - сама до себе мовила Марічка. – А може ні?

Тепер вона пригадала побажання бабусі у день народження. Вона їй казала, що у десять років настають певні зміни у житті і людина повинна стати відповідальною за себе і за свої вчинки. Бабуся декілька разів наголошувала, що Марічка стала вже дорослою, а мама із татом у цей час ствердно кивали головами.

- Від сьогодні проситиму маму, тата, Настю і Юрка, щоб мене не відганяли від роботи, а давали якнайбільше доручень, адже мені вже десять років, - подумала Марічка, - а то справді Лінь може заволодіти нами.

Коментарі  

0 #2 Ольга Царицанська 23 жовтня 2011

Хороша і потрібна казочка для сучасних лінивих та розпещених дітей.В творі є граматичні та синтаксичні помилки.Після їх виправлення можна ставити "відмінно".

0 #1 Олександра 22 жовтня 2011

Молодець, Іване!
Повчальний сюжет, написаний вишуканою українською мовою для СУЧАСНИХ дітей. Такі твори зараз ой як потрібні нашій літературі!Прод овжуй працювати так далі!
А ось - кілька мовних неточностей. Матимеш час - опрацюєш.
1. "прибирала одяг" - можливо, "лагодила одяг"?
2."могла випікати тільки мама" - у попередньому реченні ти вже використав слово "мама". Отож, у наступному реченні "мама" заміни на "ненька", "матуся" чи просто "вона".
3. "Марічка також була" - "Марічка була".
4. "не дуже гарно виглядаю" - "виглядаю" зараж вважають за суржик, неточність. Спробуй оминути його. Наприклад, використай фразу "щоя така неохайна".

А загалом - все чудово.

Чекаємо на нові твори!!

Оновити список коментарів

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.