Розташовано керівником відділення МАЛіЖ у м. Первомайську Жанною Шинкарьовою, за відсутності у автора доступу до мережі "Інтернет".
Я не такої її собі уявляла. Це було просто моє дзеркальне відображення. Вона просто прийшла без усякого запрошення, просто постукала в двері і на правах господарки зайшла в мій дім. Зробила чай. Ароматний, але без цукру. Ми сіли за стіл і довго пильно дивилися одна одній у вічі. Запала мовчанка, яка тривало маленьку вічність, а може, й дві. На обличчі ніяких емоцій, а на серці спокій з гірким смаком тривоги. В своєму неперевершеному стилі та з англійськими манерами, вона з'явилась і згодом покинула мій дім, залишивши на згадку невелику записку зі словами: «Ваша доля в моїх руках. Ви повинні це розуміти». Залишивши це послання, вона зникла, щоб повернутись. А я стояла посеред кімнати і не могла зрозуміти, що сталося. Так несподівано до мене завітала любов.
Навіщо це починати? Якесь дивне риторичне питання. У кожного в нашому житті це траплялося. Кожний може пригадати той незабутній дивовижний момент. Для декого це була найщасливіша мить у житті, з цього почалось найважливіше. Для декого ця миттєвість стала точкою відліку до найнестерпніших страждань, всюдисущого безжалісного болю, який пронизував їх наскрізь упродовж всього подальшого життя. Так чи інакше, але це траплялося. Це відчуття впізнаєш одразу: хворобливо тремтять руки, миттєво втрачаєш координацію, ти гадаєш, що говориш чітко, змістовно й контролюєш власні жести, але насправді все вищесказане перетворюється на суцільну нерозбірливу метушню та хаос. А ще якось дивно завмирає серце. Воно поводить себе, як навіжене: то шалено калатає, від чого стогнуть ребра, то навпаки - практично завмирає, флегматично стукає і ти навіть його монотонного руху. А заплющуючи очі, все стає зрозуміло. Для цього не варто бути великим філософом, чи лікарем. Все дуже просто. До вас, панове, прийшло найсильніше в світі почуття. Відчиняйте двері коханню.
Любов – це найпотужніша людська емоція. Вона володіє колосальною руйнівною силою. Здатна знищити людське життя одним порухом, одним словом. Але як би це не було парадоксально, саме кохання може стати найбільш цілющими ліками від усіх негараздів, перетворюючись із отрути на панацею.
Все найвизначніше пов'язано з коханням. Воно упродовж всього часу існування людства впливало на нас, володіла нами. Кажуть, для цілковитого щастя людині необхідна лише інша людина. Любов – це політ. І якщо ти зустрічаєш людину, з якою хочеш летіти по життю – ти, мабуть, знаходиш своє щастя. Звичайно, все не так просто. Все навіть дуже складно, але по-іншому, певно, й не може бути. У цьому світі все влаштовано довершено та однозначно. Все очевидно та зрозуміло, якщо розібратися.
Але є тисячі «але». Тисячі питань, залишених без відповіді, аби ми самотужки дали на них відповідь. Чи є у межа у кохання? Куди зникають почуття людей і чи зникають вони? І найголовніше: а чи варто? Чи варто це починати? Згорати до тла у багатті пристрасті, лікуючи рани моментами ейфорії… точної відповіді нема.
Світ бачив неземні історії кохання. Воно продовжувало жити тоді, коли переставали битися серця закоханих, час не мав над ним ніякої влади. Але зараз всі ми, починаючи розуміти власні почуття завжди прогнозуємо, що це все може скінчитися і обов'язково скінчиться. Ми всі свідомо робимо ці кроки, залишаючись при цьому абсолютно сліпими.
Її оспівували найвидатніші. Під її впливом змінювалася історія. Людина не може без неї, а вона - без людей. Нічого нового я сказати в цій сфері не можу. Таємниця кохання, мабуть, ще складніша й неосяжніша, ніж таємниця життя. Яка вона, любов, вам скаже кожний по-різному. І ніхто не помилиться. Безкомпромісним залишається одне: кохання – це частина життя, його роль у ньому неможливо переоцінити. Яким би воно не було, взаємним чи ні, воно є і цей факт неможливо заперечити. Не пропустіть момент, коли вона прийде до вас. Вона – амбівалентна, нестримна й палка, незбагненна любов.
Коментарі
6.Кожний може пригадати той незабутній дивовижний момент. - Кожен може пригадати ....
7.,але насправді все вищесказане перетворюється на суцільну нерозбірливу метушню та хаос - Прибери слово "вищесказано". Це канцеляризм.
8.Але є тисячі «але». - Ліпше "та". Хоча. можна залишити й первісний варіант. як філологічну гру :)
9.Тисячі питань, залишених без відповіді, аби ми самотужки дали на них відповідь. - Тисячі питань без відповіді. Розв'язати ці ребуси ми маємо самотужки.
Ніби, все.
Дякуємо за твою працю й чекаємо на нові творчі здобутки.
Зважаючи на те, що це твір ліричний, спробуй скоротити його до 3 абзаців. Справа в тім, що ці 3 абзаци - максимальна кількість інформації, котру читач може сприймати адекватно, не втомлюючись та відволікаючись. А ще є такий "синдром дії", коли в творі пропускають портрети, пейзажі та філософськф роздуми, щоб дізнатися про те, що трапиться далі. Отож, задля читацької уваги формою, найпевніше, доведеться пожертвувати:((.
Кілька слів про мовні недоречності :
1. Я не такої її собі уявляла - збіг голосних "ю" та "ї". Спробуй "Уявлялася вона мені не такою".
2.Це було просто моє дзеркальне відображення. Вона просто прийшла без усякого запрошення, просто постукала в двері і на правах господарки зайшла в мій дім. - повтор слова "просто" в суміжних реченнях.Варто підшукати синонім (варіант - просто викинути це слово).
3.В своєму неперевершеному стилі та з англійськими манерами, - некоректне речення. Спробуй замінити на "Стильна, неперевершена, з англійськими манерами"
4.вона з’явилась і згодом покинула мій дім, залишивши на згадку невелику записку зі словами : «ваша доля в моїх руках. Ви повинні це розуміти.» Залишивши це послання, вона зникла, щоб повернутись. - Вона з'явилася та зникла, щоб повернутися. На прощання залишила невелику записку : "Ваша воля в моїх руках. Ви повинні це зрозуміти". Так речення стає лаконічним, нагромадженість зворотів лише утруднює розуміння думки.
Страждання - довге,болісне,пекуче.
Там,де ще вчора нам кохання дарувало
радості плоди,
Сьогодні розлились потоки швидкоплинної води
І понесли у вир вінки квітучої любові
Без вороття,зірвавш ись на півслові.
Не розгадати нам химерного кохання,
Ми знаєм лиш одне - за ним завжди услід іде страждання.
Хоча бувають і щасливі випадки.