1 1 1 1 1 (2 голосів)

Розташовано керівником відділення МАЛіЖ м. Первомайська, Миколаївської області, Жанною Шинкарьовою, за відсутності у автора доступу до мережі "Інтернет".

Коли ми кажемо згадуємо Середні віки, в нашій уяві одразу постають картини кривавих битв, лицарських турнірів, старовинних замків і навіть чаклунок та відьмаків, яких безжалісно спалює на вогнищах інквізиція. З глибини віків приходять до нас ці образи, викликаючи абсолютно несхожі почуття.

Важливою рисою цього перiоду стало закладання пiдвалин унiверситетської освіти. Звичайно, люди тремтіли від інквізиторів та гніву церкви, тому навчальні процеси в учбових закладах мали релігійну основу: вивчення латині, біблійних текстів (наука й прогрес були справою відчайдухів).

Студентів було багато, місць роботи - ні, тому молоді люди ставали мандрівниками, злидарями, шукаючи способів застосування власних вмінь. Відчуваючи себе верхівкою в інтелектуальній сфері, вони залишалися низами соціальних структур.

Ваганти, так називають представників цієї течiї в 11-12ст. Ознайомившись з їхньою творчістю і життям, я зробила наступні висновки:

Відрізняючись за рівнем знань від простого люду, ваганти ніколи не були далекими від них. Знання писемності й мови дозволяло писати їм вірші, які згодом перетворилися на самобутню культурну одиницю. В цій ліриці життя постає абсолютно некуртуазним.

А рядки поезiй безжалiсно засуджували найгiршi риси Середньовiччя: лицемiрство духовенства, його ненаситнiсть та дволикiсть, а також суворий подiл на соцiальнi верстви i рiзне ставлення до людей в залежностi вiд їхнiх статкiв, походження.

На противагу цьому ваганти створювали вiльнi братства на засадах демократiї, толерантностi (i це в 11-12 ст!) Але мрiючи про свободу й добро, цi дивовижнi люди, незважаючи на оптимiзм та легковажнiсть, розумiли: життя й свiт скорiше вороже, анiж мирно налаштованi на звичайну людину. Вони нарiкають на долю, з гiркотою визнають її несправедливiсть, переконують, що бiднiсть - найвизначнiша чеснота (хоча це можна вважати виправданням), розповiдають, що в релiгiї не можна знайти спокою i вiдповiдей на всi запитання, що церква не зможе врятувати вiд потойбiчного суду, навiть якщо прислужуватися та боятися її все життя.

Ваганти жили, незважаючи нi на що, залишили яскравий слiд в iсторiї та лiтературi. Вони були земними людьми з великою духовнiстю, радiли тому, що мають.

Певно, так i треба жити.

Коментарі  

Олександра
+2 #1 Олександра 02 лютого 2012
Коли ми кажемо згадуємо Середні віки,в нашій уяві одразу постають картини кривавих битв,лицарських турнірів,старов инних замків і навіть чаклунок та відьмаків,яких безжалісно спалює на вогнищах інквізиція - неузгодження однорідних членів речень "Коли ми кажемо "згадуємо Середні віки", у нашій уяві одразу постають картини кривавих битв та лицарських турнірів, виникають образи старовинних замків і , навіть, вогнищ інквізиції, на яких безжалісно спалюють чаклунок та відьмаків.
А взагалі, твір "трохи не за адресою". Це варто розмістити в розділі "публіцістика", оскільки з а жанром це - культурологічни й нарис.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі