1 1 1 1 1 (2 голосів)

Розташовано ректором МАЛіЖу за відустності у авторки доступу до мережі "Інтернет"

Вранішній вітерець ніжно голубив зелені листочки, а вони шепотіли йому щось цікаве, хвилююче..., і тихий легіт ніс цю розповідь по всіх лісових закутках. Оксана й Іван швидко простували вузькою стежиною до підніжжя невисокої гори. Там, на пологому схилі, діти кинулись збирати суниці. Ягоди були рясні. Вони соромливо ховали свої голівки під листками і ніби говорили: «Чи добре ми замаскувались?!» Брат зі сестрою заповнили кошики суницями, коли сонце скотилось за гору. Додому вирішили повертатись короткою дорогою, яка петляла серед молодих осичок. Втомленим дітям хотілося якнайшвидше опинитися в хаті, похвалитись зібраними ягідками Але що це? Якийсь приглушений звук обірвав їхні думки. -Іванку, чуєш, хтось ніби стогне? -Невже? А ти прислухайся. Здається, за цією старою осикою щось ворушиться. налякано прошепотіла дівчинка. Вона заклякла на місці. Хлопець глянув туди, куди спрямувала свій погляд сестра, і ступив кілька кроків до дерева. І справді, на пом'ятій траві лежало щось маленьке волохате і намагалось піднятися на ніжки - Оксано, то лосеня! Скоріше до мене! - вигукнув Іван. Дівчинка усміхнулась, переляк щез з її обличчя. А чому воно не тікає?-3апитала вона. Напевно, з ним щось трапилося, а , можливо, загинула його мати від кулі браконьєра. Я візьму його на руки. Іван обережно підняв лосенятко. Воно спочатку пручалось, а потім затихло, відчуло тепло, притулившись до хлопця. Додому діти простували вже веселіше. Брат ніс знахідку, а біля нього щебетала сестричка: — А давай назвемо лосеня - Ягідкою, ти згоден? Звичайно. Адже ти його першою побачила. Пробігло літечко. Із широкого подвір'я виходило троє. Оксанка з Іванком назавжди проводжали до лісу Ягідку. А як не хотілося розлучатись... Діти і лосеня дуже зріднились. Вересневий вітрик привітав усіх на околиці лісу. Здавалось, він щиро дякував.

Коментарі  

Олександра
0 #5 Олександра 16 лютого 2013
10.Напевно, з ним щось трапилося, а , можливо, загинула його мати від кулі браконьєра. - Напевно, з ним щось трапилося. Чи не загинула від кулі браконьєра його мати?
11. Із широкого подвір'я виходило троє. - неточність виразу.Ліпше так : Із воріт садиби виходило троє.
12.А як не хотілося розлучатись... - Як же їм не хотілося розлучатися!
13. Здавалось, він щиро дякував - Здавалося, він щиро дякував.
14. Частину тексту, що починається словами :Пробігло літечко" варто розпочати з трьох крапок і виділити окремим абзацом. Так на письмі буде зрозуміло, що мова йде про певний відрізок часу.

Чекаємо на твої нові твори й будемо боротися з мовними недоречностями разом! Повір, вони є в кожного.
Олександра
0 #4 Олександра 16 лютого 2013
5. Додому вирішили повертатись короткою дорогою, яка петляла серед молодих осичок. - Додому вирішили повертатися короткою дорогою, що петляла серед молодих осичок (уникаємо збігу голосних)
6.Втомленим дітям хотілося якнайшвидше - Утомленим дітям хотілось якнайшвидше (слово, що розпочинає речення, має починатися голосною).
7.Спрямувала свій погляд сестра - громіздкий канцеляризм. Спробуй так : наполохано дивилася сестра
8. щось маленьке волохате ... намагалось піднятися на ніжки - намагалося звестися на ніжки.
9. Дівчинка усміхнулась, переляк щез з її її обличчя. - Дівчинка посміхнулася , переляк зник із її обличчя (уникаємо скупчення приголосних "з")
Олександра
0 #3 Олександра 16 лютого 2013
Також кілька слів про мову твору :
1. Оксана й Іван швидко простували вузькою стежиною - Оксана та Іван (при читанні вголос важко вимовити збіг голосно "й" з голосним "і".
2. Там, на пологому схилі, діти кинулись збирати суниці. Ягоди були рясні - сумніваюся на рахунок рясних ягід. Рясний дощ - так. А ягоди... Можливо, тобі варто спробувати так : Пологий схил гори був рясно вкритий суницями. Діти кинулись їх збирати..
3. Брат зі сестрою - Брат і сестра
4. сонце скотилось за гору - Сонце скотилося за гору. Так ти уникаєш збігу м*якого знаку з приголосним.
Олександра
0 #2 Олександра 16 лютого 2013
Гарне оповідання про те, як поряд існують людська жорстокість та небайдужість. Твір логічно завершений. Єдине побажання - побільше деталей. Зауваження на кшталт , що в твого лосенятка вологі великі очі чи про те, що в нього чудернацька плямочка на вушку допоможуть читачеві краще уявити його. Чим легше буде "побачити" головного героя, тим більше довіри й співчуття він викличе
ісаєвич
0 #1 ісаєвич 20 листопада 2012
Цікава, правдива життєва історія. Новела написана гарною мовою. Читається легко. Заворожує! Чекаю нових творів!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі