1 1 1 1 1 (1 голос)

Розташовано адміністатором порталу МАЛіЖ

Сьогодні пам'ять шліфує нові рядки, виливаючи щастя.

Я пам'ятаю усі зворушливі світанки. Це були найприємніші хвилини мого життя. Їх було всього п'ять. Щоранку я згадую людей, що пішли від мене і залишили на згадку лише запах, якийсь приємний подих, який я щоразу відчуваю о шостій годині.

Так, я чую ваші голоси, коли піднімається благодатне сонце над моїм балконом, лагідно посміхаючись у моє віконце. Як, прокидаючись, можна не думати про вас? Я сумую... я дійсно сумую за теплими вечорами, які подарували ви мені, хоча і пішли з мого життя. Не всі, звичайно. Хтось повернувся, дехто згадав, а деякі пішли, залишивши мене, немов мале цуценя.

Я впевнена, що наші погляди ще не раз зійдуться; шо ваші руки ще не востаннємене обіймали. Я з вами... з вами кожного ранку. А ви?

Чому люди намагаються відвернутися від мене? Проте, я завжди стою на пероні і чекаю на вас, зрадливих утікачів. Деколи, можу навіть стояти з квітами та з теплою чашечкою чаю і смачною домашньою випічкою. Лише приходьте, згадуйте і навчіться дорослішати з кожним поглядом, під час нової зустрічі. Очі – в очі. Зашепотіло щось всередині, а я знову всією душею обожнюю світанок. Очі – в очі...

Байдуже лише сліпим. Сильна ти, чи слабка, навчись долати відстані і прийти на чашечку освідчень і свідчень.

Невже до мене в один день все повернеться. Все, з чим розпрощалася стане на свої звичні місця. І ніколи не покинуть, не зрадять, не залишуть люди, яких я покохала раз і назавжди, яким я присвячувала свою буденність. Невже усі вони будуть поряд? Ось відкриєш двері, а там цілий натовп зрадливих сердець стоїть і чекають на тебе, щоб вибачитись, подарувати квіти і промовити теплі слова. Повернеться любов, якій присвятила рік свого існування. Подруга, що переїхала до іншого континенту. Всі покинуть свої проблеми, озирнуться довкола і підуть за мною. Це все здійсниться. Ось що найприємніше. Але я не повернусь. Я закрию двері. Простити – прощу. Але більше ніколи не подарую щирий люблячий погляд. Не буду бігти назустріч з широкою теплою посмішкою. Скільки б не було вільного часу – не піду. Нікуди не піду. Бо любов – іде від серця. А розбиті серця бачать усі людські вади. Я не буду з вами! Не пірну в омут вашого буденного життя. Бо ті, кому треба – присутні, сидять біля мене і диктують подихом слова, що не виразить підла зрадниця.

Коментарі  

Балагура
+3 #3 Балагура 08 лютого 2014
Юлю, як на мене, трохи втратила стрункість розповіді. Читачу важко випростати твою думку із сувоїв важких роздумів.
Виважуй слово, залишай тільки потрібне.
А цікаві образи в тебе є: "пам'ять шліфує нові рядки", "прийти на чашечку освідчень і свідчень". Вау.
ПАПЧ
0 #2 ПАПЧ 07 лютого 2014
Юленька, я ведь просил в библиотеке не публиковать лишней информации. Читатель сам оценит насколько хорошо твое произведение! Лишнее убрал.
MaLugoVase
0 #1 MaLugoVase 06 лютого 2014
Твої різноманітні маліжанські та не тільки здобутки дещо потіснили мініатюру:) Вони трошки заважають сприйняттю твору.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі