1 1 1 1 1 (2 голосів)

Йду додому самотньою вулицею. Під ногами лід. Він пробуджує страх, ніби йдеш вгору старими сходами, які ось-ось тріснуть.
Хтось іде за мною. В очах темніє. Льодяний холод. Серце б'ється швидше і швидше. Не вистачає повітря. Розумію: треба тікати додому. А страх все посилюється.
Зупиняюсь. Обертаюсь. Нікого не видно. Ніч надворі. Стою і не розумію: що ж трапилось?
Дивлюся вперед. Світлофор дарує яскраві кольори. Машини підморгують фарами. Перехожі посміхаються.
Невже це був лише вітер?

Коментарі  

Іванка Балега
0 #3 Іванка Балега 20 липня 2015
Щиро дякую! :-)
Ігор Дах
0 #2 Ігор Дах 09 липня 2015
Це поезія в прозі. МОЛОДЧИНА Іванночко!Бездо ганно!
ісаєвич
+1 #1 ісаєвич 08 липня 2015
Гарна мініатюра. Вмієш передавати свої відчуття, але страшилок більше не треба.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі