1 1 1 1 1 (2 голосів)

Ще лежить у лісі сніг, а підсніжник уже цвіте. Над двома зеленими листочками на тонкому стебельці красується ніжна чудова квіточка білого кольору. Молоді листочки, згорнені в трубочку, утворюють на верхівці вістря, що проходить крізь грунт, торішнє опале листя, соснові гілочки, цупкий сніг. Так оберігається тендітна квітка при підростанні рослини, бо вона якраз міститься між цими двома листочками. До речі, видова назва підсніжника у перекладі з латинської - «сніговий». Дуже влучна!

Та цього року все було навпаки. Весна прийшла несподівано рано. У другій половині лютого сніг враз розтанув. Не залишилося його навіть у рівчаках та ярах, де холодніше і він, зазвичай, зберігається довше. Натомість дружно потекли струмки талої води-сніговиці. А лісову галявину рясно вкрили підсніжники. Так і хотілося зірвати кілька квітів на букет мамі...

Ні! Мама такого подарунку не прийме. Навіть образиться. Та й я цього не зроблю. Підсніжник занесений до Червоної книги України. Краще у вихідні покажу мамі цю лісову галявину, хай помилується красою.

Наступного дня вдарив мороз, покрив памороззю галявину.
- Загинуть підсніжники без снігу, - подумав. - Так би зігріла їх біла ковдра.

Але квітам хоч би що! Насміхаються над останніми потугами зими, кепкують з неї, мовляв: «Лютуй не лютуй, а весні місцем поступайся!..».

Трохи вище піднялося сонечко - вони стали ще веселішими.

Все ж мама не залишилася без букета підсніжників, акуратно-акуратно зрізаних ножицями. Принесла сусідка зі села. Ростуть на її квітнику у садку, і щоразу їх більшає. Такі дарувати можна.

Цікава історія, як вони з'явилися у сусідки. Кілька років тому ранньою весною її чоловік пішов у ліс заготовити березових гілочок, аби зробити віника-драпача, яким зручно підмітати подвір'я. У лісі побачив, як хтось позривав підсніжники, навіть не позривав, а понівечив, потоптав, повисмикував із землі корінці-цибулинки. Отож чоловік поклав кілька цибулинок у широку кишеню робочої куртки, насипав туди жменями лісового грунту та й приніс додому.
- Гірше не буде, - сказала сусідка чоловікові, - все одно пропали б.

Хоч і без надії, все ж висадила на квітнику цибулинки, та й забула за них...

Наступної весни підсніжники віддячили своїм рятівникам білосніжним цвітом. Господарі аж очам не повірили! Через рік їх стало більше, і так щоразу. Тепер вони займають діляночку приблизно у 2 кв м.
- Якогось особливого догляду за ними не веду, - зізналася сусідка, - та й не знаю, як це робити. Не садові ж бо квіти, а лісові. Хіба що восени насипаємо на ділянку відерце лісового грунту, набираємо там, де ростуть підсніжники, а взимку докидаємо на неї побільше снігу. Ось і весь догляд. Однак краще, щоб вони росли у лісі і всі охочі ними милувалися та не зривали!..

Коментарі  

balaguratetjana
0 #1 balaguratetjana 18 березня 2017
Маркіяне, гарний етюд, добрий, ще й актуальний.Ми теж про це писали.
Недоречним, на жаль , є математичні вирази типу 2 кв. м.
неправильно побудовано словосполучення:
квітка при підростанні рослини.
не забувай, що слово ґрунт пишемо так.
успіхів.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі