Коли ніч огортає втомлене місто, вулиці ховаються від яскравих вивісок, розжарені серця бруківок холонуть, люди розсипаються по домівках, а нічні ліхтарі ловлять темряву бурштиновим світлом. Тиша м'якою ковдрою теплого вітру огортає все довкола. Сповільнюється серцебиття сполоханого міста…
Лише закохана пара блукає на самоті, вдихаючи чари ночі. Він запалює для неї зірки на небі полум'ям своїх почуттів, даруючи найкращі моменти для спогадів. Для них не існує зараз нічого, окрім бурхливобарвних арабесок кохання, якими ніч розмальовує полотно міста.
Пронизливий вітер щільніше огортає любов двох, руйнуючи такі небажані сантиметри відстані. Торнадо почуттів оголюється перед порожніми вулицями.
Лише нічні ліхтарі оберігають від темряви кришталеве кохання, адже варто комусь третьому доторкнутися – й уламки почуттів устелять бруківку…