«Ми не маємо права споживати щастя, не роблячи його».
Бернард Шоу
Ми лише люди. Завдяки еволюції можемо думати, висловлюватись, відчувати, будувати тим самим наше суспільство.
Не важливо, наскільки хтось здається злим, несправедливим чи підступним, звідки нам знати, що було прологом для такої поведінки?
Маємо відображення в дзеркалі. І навіть за це вже варто дякувати. Маємо одне одного, ніхто з нас не самотній. Навіть якщо хоче ізолюватися від усіх. Кожен з нас комусь потрібен таким чи такою, які ми є насправді, без масок.
Права не любити нам ніхто не надавав.
Споживати почуття до нас, також, якось не по-людськи. Все на світі повертається бумерангом.
Щастя от для кожного своє. Як і правда. Як і поняття любові, краси, життя. Воно завжди поруч, ховається серед звичних речей. Не слід про нього забувати, ніколи не варто переставати його шукати і знаходити, щоб не загубити ненароком.
Не нам судити, що світ робить правильно. Просто не кожну річ нам дано зрозуміти, в певний момент суть відкривається. Інколи буває, що неоднакова в різний час.
Роблячи помилку, ми розуміємо, що краще було б зробити так, а що не так, запізно. Та на помилках вчаться, чи не так?
Його, сонця цього світу, без ліміту на кожне серце. Тому не ховаймо його за ширмою поганого настрою.
