Жив у лісі старий вовк. Такий самотній та зажурений, ніхто не хотів з ним дружити. Іде оце він якось лісом, та й бачить: на гілочках ялинки білочка.
І каже до неї:
- Будеш зі мною дружити? А то в лісі всі мене бояться, кажуть - старий, дурний вовк, може з'їсти. Ніхто не хоче дружити зі мною!
Подумала маленька білочка тай каже:
- Хіба це не так, що ти злий вовк?
- Та ні, це все чутки! Я буду тобі хорошим другом, колись може і в пригоді стану.
- Ну добре, - погодилась пострибуня.
- Якщо щось, - каже вовк, - приходь до старого дуба, що посеред лісу, я там живу.
Пройшло трохи часу. Та й сталося, що у білочки загубились її дітки. Довго шукала їх мама-білочка, та й здогадалась, хто їй зможе допомогти. Прийшла до старого дубу, де жив старий вовк. Страшно їй, але страх за діток, що вони самі в лісі, був сильніший. Бачить нірку, підійшла, а тут і вовк виходить.
- Ой здраствуй, білочко!
- Як давно ми не бачились.
- Радий, що завітала. Ти схвильована, може щось сталося? - Запитав вовк.
- Так, - ледве промовила маленька. І стала розповідати усе, як є...
- Загубились дітки!
- Це не жарт, треба скоріше їх знайти! - промовив сірий, старий вовк. - Хоч і старий я, але нюх маю добрий.
Через годинку знайшли вони маленьких діток. Всі дуже раділи, а мама-білочка не могла натішитись своїми дітками. Дуже була вдячна вовку. Усім в лісі розповідала, як сірий, старий вовк їй допоміг. Минав час, підросли маленькі білченята. І вони всі й досі дружать зі старим вовчуном.
От і казочці кінець, а хто був слухняним, той молодець!
Коментарі