Жив один чоловік, мав коня у господарстві. Цілий день працював кінь з господарем, то орали то сіяли, а по над вечір випустив коня випасатися у поле. Пасе він собі, аж тут хтось поміж трави говорить до нього.
- Ти чому на ступив на мій дім ногою? Відступи!
- Хто ти? - запитав кінь. - Я не бачу ні тебе ні твоєї хатинки.
- От нахаба, не бачить він! Ти б краще дивився під ноги.
- Ну добре, добре - промовив кінь, зробивши декілька кроків назад. - Де ти? Я тебе не бачу, та й взагалі не знав я, що тут хтось живе!
- Я не хтось! - я польова мишка. А ти хто такий?
- Я господарський кінь. Вибач, що не помітив твоєї хатинки і тебе, маленька ти дуже. Ти сама тут живеш? Не страшно тобі тут серед поля жити?
- Та ні, я не сама! У мене тут дітки є, та й неподалік родичі живуть, і взагалі нас тут багато таких. А ти де живеш?
- Я живу у господарській стайні, газда добре про мене дбає. Ми вдвох з ним працюємо, він мене годує всякими ласощами, яблуками та цукерками.
- Та не може такого бути! - з заздрістю промовила мишка.
- Ти приходь у гості, побачиш, - каже кінь.
- Ти мене запрошуєш? - каже миша.
- Так, хоч і зараз іди зі мною.
- Ну коли так, то пійду.
Кінь протягнув їй ногу, і вона видряпалась по ній на спину коня.
Прийшовши в стайню, де жив кінь, мишка була здивована - все було так, як казав їй її новий знайомий. У стайні були ясла повні свіжо-скошеної трави, біля них відеречко з пшеницею. Ах, а яблука, вони лежали прямо на траві.
- Дійсно, - здивовано промовила мишка, - твій господар дбає про тебе.
- А давай дружити, - запропонував кінь миші.
- Я бачу ти хороший, то ж я буду тобі другом, - відповіла миша.
- Слухай, якщо хочеш, перебирайся до стайні з дітками, тут місця багато, та й їжі вистачить на всіх.
Зраділа мишка, швиденько погодилась перебратись з поля до стайні. Вже наступного дня мишка та її дітки обжилися в господарському хліву. Всі були щасливі - мишка, дітки, і кінь, бо тепер у нього були друзі, та не аби хто, а польова мишка. Так пройшло літо. Підросли мишенята, і разом з конем виходили в поле і навідували своїх родичів. Настала холодна пора.
- Залишайтесь тут зимувати, - каже кінь своїм друзям. - Тут буде тепло, та й бачитись будемо, а то поле замете снігом, як я тоді вас знайду, та й господар не відпускатиме мене випасатися.
Подумала мишка, і з радістю погодилася.
Пройло багато часу з тих пір, як мишка з сім'єю стали жити в стайні і дружити з конем. Всі довкола дивувались, як то така маленька завела дружбу з великим господарським конем. А кінь і сам був здивований, як зумів бути їм другом.
От і казочці кінець, а хто слухав то й молодець!
Коментарі