Жив у лісі ховрашок. Одного дня набридло йому в нірці сидіти і вийшов він погуляти. Гуляв-гуляв лісом, та й зустрів хом'яка.
– Привіт! Давай дружити, – сказав ховрашок.
– Привіт! Давай, – відповів хом'ячок.
– А може зайдемо до мене, я пригощу тебе кукурудзою та горохом, дуже смачно буде, – запропонував ховрашок.
– З радістю, – погодився хом'як.
Ховрашок був дуже привітний, прийшовши в свою хатиночку з новим другом він відразу кинувся накривати на стіл. Чого там тільки не було... навіть стиглі червоні ягідки малини. Друзі гарно посиділи, а як вже минуло трохи часу, хом'як подякував за гостину та й почав виходити з нірки.
– Ой, що це зі мною!
– Що сталося? – запитав ховрашок.
– Я не можу вийти, двері нірки дуже маленькі.
– Ой, та й справді.
– Що ж робити? – зажурився хом'ячок.
– Давай подумаємо. Коли ти сюди вліз, то мабудь і вийти зможеш, чи не так?
Хом'як нічого не сказав, тількі махав головою.
– Ну нічого, це мабуть ти переїв, – сказав ховрашок, дивлячись на щеки свого друга. – Посиди трохи, поговоримо ще, а далі диви та й помістишся.
Минуло ще трохи часу. Друзі сиділи розмовляли, аж ховрашок здогадався, що в нього є ще в коморі трохи пшениці.
– Ти вже, мабуть, зголоднів, – сказав ховрашок.
– Трохи, – відповів хом'як.
– То я пригощу тебе пшеницею, вчора приніс з поля, пригощайся.
Поївши трохи, хом'як подякував за гостину.
– Мені вже час.
І знов до дверей, а в двері не влазить.
Можливо так би нові друзі і не зрозуміли, в чому справа, аж тут до ховраха сусідка-мишка прийшла.
– Ой, що це у вас тут сталося, такий шум підняли?
І став ховрашок мишці розповідати все, як було. Мишка аж за живіт від сміху взялася.
– Та ти подивись на його щеки! Як він тобі в двері влізе, якщо щеки більші, ніж він сам.
– Тай справді, а що робити?
– Треба трохи часу. Нехай залишається в тебе на ніч, а вранці не частуй його нічим, от і побачиш.
Так і було. Послухались друзі мишки, залишився ночувати хом'як у ховраха, а вранці до дверей.
– Я вліз! – вигукнув хом'ячок.
От так і дружили хом'як з ховрахом. Правда, хом'ячок завжди голодним ішов від свого друга, але це не заважало їхній дружбі.
Коментарі