На одній з хмаринок живе сніжинка Зірочка разом зі своєю бабусею Білосніжкою. Та ось настала весна і сніжинки миттєво перетворилися у краплинки. Одного дня Зірочка попросила бабусю, щоб та розповіла про майбутнє.
– Зірочко-онучко, цього разу на могутніх крилах Вітру ти полетиш на землю, але не у вигляді сніжинки, а уже краплинки. Ти будеш випадати на землю рясним дощиком і діти будуть співати тобі народну пісню:
Падай-падай, дощику,
Зварю тобі борщику,
В полив'янім горщику,
Горщику, припусти!
На бабині капусти,
На дідове сіно,
Щоб позеленіло.
– Ура! Я вже буду пізнавати світ очима краплинки!
– Так, онучко, і ти полетиш на землю першою з усієї нашої родини.
Нарешті настав довгоочікуваний день, маленька Зірочка одягла свою найкращу сукню, помахала ручкою і стрибнула на могутні крила вітру. Перед нею відкривався новий незвіданий світ. Раніше вона бачила його лише білим та засніженим, а зараз він яскравий та різнокольоровий. На мить вона уявила себе царівною і весело кружляла у веселому танці. Ще вона мріяла побачити людей.
– Що ти робиш? – закричала Зірочка до вітру, який ніс її стрімголов до дрімучого лісу.
– Так треба! – грізно промовив вітер, бо, очевидно, був сьогодні без настрою.
На галявині краплинка Зірочка познайомилася з краплинкою Лялею та погралася у лови. Згодом вітер у піднесеному настрою підніс їх та залишив у маленького хлопчика на віях. Так справдилася мрія Зірочки – вона побачила людей. Не забуваймо мріяти, бо мрії мають можливість збуватися!
