Одного разу йшла група людей по лісу. Було дуже спекотно, люди утомилися і стали перепочити біля розмітки на узліссі. За цю подорож, вода закінчилася в усіх запасах. Навколо не було ні одної водойми. Люди вирішили розділитися та пошукати джерело рідини, необхідної для існування.
Один чоловік відправився углиб лісу, в надії знайти хоча б невелику калюжу. Він пробирався хащами лісовими, болотами глибокими і, щоразу заходив все далі і далі. Нарешті опинився на невеликій галявинці, яку оточували високі дерева з гнучким гіллям, що перепліталися одне з одним (як у джунглях!). Посередині галявинки лежав камінь, а на ньому возвеличувалася золота, скіфська чаша з вирізьбленим рельєфом людей та тварин. Тільки-но ступив крок вперед чоловік, як земля під ним провалилася. Ледве не упав він кудись під землю. За мить, перед ним стояло якесь страховисько: саме смарагдово-зелене, очі величезні і чорні, кігті на лапах гострі, а хутро, що торкалося п'ят, відливало блакиттю. Чоловік злякався, що й відняло дар мовлення. Він подумав, що це якийсь лісовик (чи ще й дідько...). Тоді чудовисько промовило:
- Я сам Дух лісовий, оберігаю цю кришталево-чисту воду від усяких... - показав вказівним пальцем на посудину, - ну, а ти чого прийшов?
Чоловік не в силі говорити, стоїть - дрижить весь (але трохи почав):
- Вибач, пане, не хотів я ступати у твої володіння, просто кепсько моїм товаришам, закінчилася вода, а я пішов її шукати.
Дух постояв, подивився кудись, потім оглянув уважним поглядом чоловіка і мовив:
- Добре, бачу, що ти чесно відповів... Дам тобі трохи води...але розгадай мої загадки! Чи згоден? - потираючи руки спитав Дух.
Чоловік не знав, що буде від угоди з цією міфічною істотою (чи це не сам чорт?)Та погодився.
- Гаразд, пане. Тільки швидше, мої чекають.
- Перша: Що без вітру шумить? Друга: Зібралися до купи воли і на небі зависли, а потім порозбігались. Третя: Увечері - народжується, уночі - насолоджується, а вранці - вмирає.
Думає чоловік - обхитрить. І каже:
- А ти ж, пане, не сказав, через який час відповіді давати?
- Можеш і зараз.
- Ну...тоді слухай таке: Біжить і падає з висоти, а потім нікому знайти! Це і є відгадки!
Ламає собі голову дух, підбирає відповіді з раніше заданих загадок, але не може уявити: як це: бігти і відразу падати униз, що після ніхто не може відшукати?! А чоловік стоїть собі на острівці, що залишився посеред уламків, взявся в боки і сміється над Духом, як той міркує. Більше не міг себе мучити Дух і сумно сказав:
- Добре, любий чоловіче. Ти мене переміг, я здаюся. Тримай у нагороду цю священну чашу води та йди собі!
Чоловік підійшов до каменю і підняв чашу. Вона була дуже важка але він її доніс до того місця, де вони розійшлися з товаришами. І після цього випадку, усі дружно сиділи і пили Воду - що дає життя, Найважливіше для навколишнього середовища та здоров'я людей.
І ви, дорогі читачі, пам'ятайте про цю цінність життя. Наша багатостраждальна вода просить допомоги й очищення. Треба турбуватися про майбутнє ваших нащадків, про екологію планети!
