Я народився у мальовничому краї – Закарпатті, в місті Ужгороді. Мій дід – орнітолог, дуже розумна людина. В мене з дідусем багато спільного. Він, як і я, вчився в гімназії, лиш я - в Ужгородській, а дідусь – в Празькій (Чехія). Я вже створив книжку своїх творів. Дідусь також написав чимало книг, серед яких: «Орнітологічні екскурсії в Карпатах», «Калейдоскоп юних літ», «Роки, птахи, люди…», співпрацював у книжках «Твоя Червона книга Закарпаття», «Чарівний світ заплави Тиси» та багато інших захоплюючих книг. Мама мені розповідала, що коли дід був молодший (я ще не був народжений), він з родиною ходив часто на природу і завжди за кожним кущиком знаходив або пташині яйця, або вже вилуплених безпорадних пташенят. Він говорив:
- Не викидайте і не беріть яєчка з собою, тому що мати їхня буде переживати і переселиться в інше місце. Дівчата, не збирайте великі букети польових квітів, тому що не буде так затишно в довкіллі.
Мій дідусь, Олексій Євгенович, має жінку, мою бабусю. Вона також захоплюється природою. Дідусь більше розуміється на птахах, а бабуся – на комахах. Бабуся підтримує дідуся завжди і в усьому. В одній із своїх книжок він написав: «За це низький їй уклін». Так само я скажу і йому. А найвдалішу подорож та найцікавішу свою книжку я присвячу своєму дідусеві - Луговому Олексію Євгеновичу.
Коментарі