1 1 1 1 1 (0 голосів)

Шевченко нас єднає з Україною:
Із мовою і піснею нетлінною...
З її минулим і її сучасним,
З її майбутнім – чистим прекрасним!;
Войтик П. О.

Напевно немає жодного українця, який би не знав хоча б декілька поезій із славетного „Кобзаря”. Це не просто великий письменник, це людина з унікальною і водночас складною долею. Всіма силами до кінця свого життя він боровся за державу, ім’я якій „Україна”. Він підносив та величав її в віршах, вірячи у світле майбутнє. Він любив її як ніхто інший! Тарас Григорович був переконаний, що поки жива мова в устах народу, доти живий і народ; що нема насильства більш нестерпного, як те, яке прагне відняти народну спадщину, створену численнішими поколіннями його предків:
Та неоднаково мені,
Як  Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять.
Ох, неоднаково мені...
Т. Шевченко "І мертвим, і живим, і ненародженим…" Уявити себе без Шевченка – все одно, що без неба над головою. Поезія Тараса Шевченка для нас паросток нового мислення  та вільнодумства, підтвердження нашої національної повноцінності, повітря для літераторів, філософів, патріотів. Завжди є над чим замислитися, змінити свої погляди та відчуття. Кожний, хто глибоко вивчає творчість Т. Г. Шевченка, неминуче переконається, що входить вона до здобутків світової спадщини.Тарас Григорович своїм словом, залишається в нашій пам’яті назавжди теплим вогником пізнання, світлим променем натхнення та ласкавим крилом притулку. Доля дала йому талант та не дала волі та свободи слова, але він скористався  своїм шансом. Він жив наперекір сльозам.
Я дякую світу за те,
Що виростив сина такого.
Скрізь слава про нього росте
– Пророка ми маємо свого.
Я дякую світу за те ,
Що вигадав слово крилате.
В Шевченка воно золоте –
Окрасою буде лунати.
Я дякую світу за те,
Що вигойдав віру завзяту
Та пам’ять, яка вже не вмре,
І променем гріє всю хату.

Авторський вірш «Я дякую світу»Таким поетом українського народу є Тарас Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського генія. Ми з твердістю та гордістю можемо сказати:
Україна – це Шевченко,
Шевченко – це Україна!!!
До золотавих крил мудрості Тараса Григоровича треба тягнутися все життя. Та й я з ранніх літ намагаюсь оволодіти талантом письменництва і, коли пишу вірші, я хочу, щоб Шевченко був мірилом моєї творчості, – тому я завжди звертаюся до його нестримного джерела, яке напоює мене новими чистими ідеями, допомагає творити виразну, образну поезію, збагачену метафорами, епітетами, символами, які увиразнюють творчість і наповнюють мою мовну базу все новими і новими діамантами мовлення. Шевченко подав нам ідею соборності, свободи, національної гідності, незламності народного характеру. І де б ми не були, в яких краях екзотичних не перебували – завжди повинні відстоювати свою націю, захищати свою ідентичність, з гордістю нести звання українського народу. Гени, які передаються навіть через декілька поколінь, проросли в моїй душі національною ідеєю соборності, патріотичності і свідомого переконання у своїй українській ідентичності. Сьогодні я свою  поезією, як невелику часточку вічного віддаю у вінок Шевченкових ідей.
Ціную слово.
Ціную все, що є у світі:
Яскраве сонце й запах трав,
Добру лагідну матусю
І свій чудовий рідний край.
Шаную мову українську
І шепіт степу край доріг.
Бадьору мелодійну пісню
І тепле слово від усіх.

Коментарі  

MaLugoVase
0 #2 MaLugoVase 16 квітня 2011
Вибач, Юлю, але це шкільний твір, який визнала учителька як найкращий у класі?... якщо ні, не ображайся. пробую за логікою здогадатись))
Ректор МАЛіЖу
0 #1 Ректор МАЛіЖу 11 березня 2011
Велике прагнення Юлі нехай збувається. Публікація аргументована і захоплююча. Мова у ній образна і чиста, немов вода із карпатської криниці. Дякую!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі