Бібліотека завжди були для мене майже домашнім - тобто, надзвичайно затишним місцем (за це дякую ужгородським бібліотекарям). Тож, оговтавшись у Празі, я подався на пошуки та відкриття бібліотек.
Справді, на пошуки. Адже навіть найвідомішу празьку бібліотеку, старовинний Klementinum, я так і не зміг знайти. Шкода, що не мав з собою GPS-навігатора. Але ані Google-карти, ані "язик до Києва", на жаль, не довели. Людей 15, яких я просив вказати "путь истинный", поняття не мали, де вона знаходиться. Мапа теж не допомогла знайти місцезнаходження К. Можливо, Кафка саме так і знаходив тут натхнення для свого "Замку" та інших творів, не знаходячи необхідних будівель. І все ж.
Але я не здаюсь і незабаром таки знайду її. Тим часом записався у Народну технічну бібліотеку (Národní technická knihovna), що знаходиться метрів за 200-300 від станції метро Dejvická. І вона мене, м'яко кажучи, вразила.
Перше, що кидається в очі - масштабність. І архітектор підкреслив це на екстер'єрі будівлі, зобразивши висоту і довжину округлої будівлі - 21 і 263 метри відповідно. Але це, взагалі, мене не надто зацікавило. А зацікавило, наприклад, те що ця велетенська бібліотека була відкрита у 2009-му році (09.09.09, аби вже точно запам'ятали). Коли у нас востаннє будували чи навіть відкривали бібліотеку? У селах вони взагалі закриваються. Мовчу вже про заклади високого класу та значного масштабу. У цьому полягає одна з відмінностей між нами та Чехією.
Та насправді найкрутіше було всередині - спершу треба зареєструватися у базі для карткового входу клієнта ("зачекінюватись" при вході до бібліотеки можна і картою OpenCard для проїзду у громадському транспорті, що я і робитиму). Ціна питання - 50-100 грн залежно від наявності студентського посвідчення. І ціна себе цілком виправдовує.
Навіть якщо не братимете книги (яких тут більше ніж вдосталь, хоча, що, власне, і логічно, тут мінімум художньої літератури), все одно відчуєте кайф від атмосфери. На кожному поверсі купа зручних столів, деякі поверхи повністю обладнані комп'ютерами. Простий і водночас функціональний і привабливий дизайн інтер'єру (зовнішні огородження поверхів обмальовані цікавими любительскими графічними роботами) - у цьому вся Чехія, і мені це подобається.
Але якщо таки брати книги, то їх потрібно власноруч зареєструвати у спеціальних пристроях на третьому поверсі за допомогою своєї карти. Якщо виникнуть які-небудь питання, їх завжди можна задати кільком працівникам (мабуть, єдиним, яких можна назвати бібліотекарями), що сидять за комп'ютерами на тому ж третьому поверсі та здатні відповісти непоганою англійською.
Єдине, що дещо засмучує - немає тієї "домашності", що крилась у певному шармі ужгородських бібліотек, які я відвідував. Немає бібліотекарів, з якими можна балакати про різні речі земного і неземного значення. Але зате є можливість робити свої справи годинами, не задумовуючись про час (адже бібліотека працює і вночі), ніхто тобі не заважатиме, ніщо не відволікатиме.
Якщо щось і натякає на рівень розвитку Чехії, то точно її бібліотеки. Вони класні.
P.S. Шкода тільки, що до статті в "Читальному залі" не можна додати фотографії.
Коментарі
Пане Іване, дякую, я таки знайшов її!
Желтоватой, выцветшей бумаги,
Он мне в душу с мудростью проник,
С романтизмом рыцарской отваги,
С ароматом пряным дальних стран,
С воздухом солёных океанов…
Захожу в литературный храм
И вдыхаю книжный запах пьяный…"
(Андрей Коробейников)
А далі з Википедии.
Клементинум — комплекс барочных зданий иезуитского коллегиума, который в настоящее время занимает Национальная библиотека Чешской Республики. Расположен в пражском квартале Старе-Место, у Карлова моста. При площади в 20 тыс. кв. м.
Адрес: Mariánské nám. 5, 110 00 Praha 1, Чехия
Телефон: +420 222 220 879
И запах книг. Он мне нравился. И сейчас нравится, если нечаянно попадаю в библиотечные тесные закрома...
Там, среди стеллажей я застревал, перебирая книжечки. Иногда потрепанные. Такие я ценил особенно. Понимал, что если уж зачитали её, то значит интересная книга. Пытаясь по отдельным фразам, на странице той или другой открытой книги ухватить о чем книга... В этой библиотеке я провел много часов.
Потом мне случалось бывать в разных, иногда очень больших библиотеках. Но вот образом библиотеки, для меня так и осталась та, им. Чехова.
В Чехии, можно сказать, то же самое, только в костелах играют органную музыку. Иногда классно очень, ближайший от меня костел метрах в 50, получаю бесплатные концерты прямо в комнату)
Спасибо, Клементинум нашел, и, как это нередко бывало, оказалось, что я проходил мимо него не один раз.. А насчёт "шарма" понимаю, но и жанр ведь - интернетовский пост, колонка.
Пысы. Нашел позже, как разместить материал в "Газетище".
Статью уже читала ранее, теперь перечитала. Моё читательское впечатление: информативно, ровно, интересно. Если сравнивать эту статью с библиотеками, то она похожа на описываемую "Народную техническую библиотеку": всё стильно и функционально, удивляет, но "шарма ужгородских библиотек" не ощущается. И недостатком это не является совершенно, потому как просто стиль, но в глубине души как-то огорчает. Что читаемое проходит мимо и не оставляет ничего на память. Кроме, пожалуй, одного вопроса: чем же в итоге закончились поиски Клементинума. Ты таки нашёл его? :)