Розташовано Адміном МАЛіЖу
Віками Космос зачаровує нас, збуджує нашу уяву, дає наснагу творити, знаходити нові рішення для набуття навичок досягнення космічних далей і усвідомлення людиною її місця у Всесвіті як часточки Мікрокосмосу, що шукає в безмежних глибинах нові планети для розселення людства, щоб стати безсмертним у віках і піднести ім'я людини на недосяжний рівень ідеалів гуманізму, любові, всепрощення.
Колись дуже давно люди, мабуть, навіть не задумувалися над питанням Світобудови. Вони не розуміли красу життя і не уявляли, яка краса є за небесним простором.
Ще й до сьогодні, вчені досліджують Космос. Є ще багато незвіданих стежинок у цьому питанні. Все змінюється і людські уявлення про Всесвіт також. Наприклад: колись люди вважали, що наша Земля має форму квадрата і є кінець усьому. Інші уявлення про те, що Земля має форму яблука – вона кругла. Зараз доказують, що форма Землі округла, подібна до хлібної паляниці.
Існує безліч легенд, в яких йдеться про те, як українці намагалися зясувати таку незбагненну річ, як виникнення Всесвіту. Ці легенди й досі приваблюють нашу увагу своєю фантастичністю.
У чистому вигляді слов'янські міфи не збереглися.
Одна з легенд розповідає, що колись у повітрі колихалася величезна яскрава куля. Хтось її штовхнув і вона розірвалася. Полетіли від неї шматки в різні боки, і з них утворилися Земля, Сонце, Місяць і зорі.
Планета Земля, на якій ми живемо, не полетіла у бездну лише тому, що зачепилася за хвоста величезної риби. Коли цьому китові набридає довго і нерухомо лежати, він починає кивати хвостом і виникає землетрус.
Інша легенда про те, як увагу наших пращурів привертає образ крутіння. Вони вважають, що Земля напнута на веретено й так постійно крутиться. Посередині ж Землі є дірка – це той самий пуп Землі, звідки вибивається вода і розтікається повсюди, щоб за сім років повернутися назад.
Нашим пращурам сама планета уявлялася округлою і плескатою, як хлібна паляниця, що плаває у безкрайнім морі. Зверху наша Земля прикрита небесним дахом.
Цікавими видаються найдавніші народні уявлення про нашу світобудову: сам світ округлий і має форму яйця, якому немає ні початку, ні кінця. Наша Земля у великому світі, як жовток у яйці.
Пізніше з'явилися міфи, у яких Всесвіт виник внаслідок Божого творення:
1) Коли Бог творив Всесвіт – доручив Сатані пірнути на дно моря, щоб винести з нього жменьку глини чи піску. Із того, що віддав нечистий Богові і посіяна була земля. От тільки лукавий дідько заховав трішки в роті, а як почав плювати, то спаскудив чудові краєвиди болотами та проваллями. А згодом Всевишній зробив так, щоб на тім місті постали чудові Карпатські гори;
2) На початку часу світ перебував у пітьмі. Та Всевишній явив Золоте Яйце, в якому знаходився Рід — Батько всього сущого.
Рід народив Любов — Ладу-матінку і, силою Любові зруйнувавши свою темницю, породив Всесвіт — безліч зіркових світів, а також наш земний світ.
Сонце вийшло тоді з обличчя Його.
Місяць світлий — з грудей Його.
Зірки часті — з очей Його.
Зорі ясні — з брів Його.
Ночі темні — з дум Його.
Вітри буйні — з подиху... («Книга Коляди»)
Отже, Рід породив усе, що ми бачимо навкруги,— все, що при Роді, все, що ми звемо Природою. Рід відділив світ видимий, тобто Яв, від світу невидимого, духовного — Нові. Рід відділив Правду від Кривди.
У колісниці вогняній Рід утвердив Грім. Бог Сонця, що вийшов з обличчя Рода, був утверджений у золотому човнику, а Місяць — у срібному. Рід випустив зі своїх вуст Дух Божий — птаха Матір Сва. Духом Божим Рід народив Сварога — Небесного Батька. Сварог закінчив створення світу. Він став хазяїном земного світу, владикою Божого Царства. Сварог утвердив 12 стовпів, що підпирають небосхил.
Рід став Небесним Джерелом і породив води Великого Океану. З піни вод Океану з'явилася Світова Качечка, що породила багатьох богів-ясунів і демонів-дасунів. Рід народив Корову Земун і Козу Седунь, молоко яких розлилося і стало Молочним Шляхом. Потім він створив камінь Алатирь, яким він і став збивати це молоко. З отриманого таким чином масла й була створена Мати Сира Земля.
Як бачимо, існує дуже багато легенд і міфів про створення Всесвіту. Вони дуже цікаві і кожна з них ховає глибоку таїну Світобудови.
Я вважаю, що кожна людина – це дрібненька частинка великого Всесвіту. Ще від першої секунди життя ми є частиною цього невідомого, загадкового світу. Тому від кожного з нас залежить наше майбутнє і майбутнє Матінки-Природи.
Людина, дуже тісно пов'язана із Всесвітом. Земля, на якій ми живемо, – є найпрекраснішою частиною Всесвіту, бо це єдина планета, де існує життя. Щодня ми можемо милуватися красою величної природи, нашим довкіллям. Завдяки всьому, що існує в природі, може існувати сучасна людина. Ми – грішні на цій землі. Не можемо ні дня прожити, щоб не згрішити. Постійно забуваємо, що повинні жити у світі добра, любові і краси. Чи можемо уявити: колись, настане такий день, що сонце зникне. Все перестане існувати, бо ми живемо завдяки теплу, яке ми отримуємо від сонця. Кажуть, що на інших планетах взагалі немає життя. Можливо воно так і є, але ми ж існуємо на цій Богом даній Землі…
Всесвіт є частиною не тільки нашої фізичної матерії, а також і духовної. Завдяки космосу, людина навчилася робити гороскопи, по яким ми всі майже зараз живемо. Усі зірки пов'язані між собою і утворюють для нас всякі візерунки, які ми використовуємо у різних основах.
Взагалі, колись вважали, що у космос не можливо попасти, але сталося неймовірне. Людина все ж таки подолала небо і дібралася до невидимого досі світу. Звісно, це на наш час дуже небезпечно, але душею ми завжди знаходимося у космосі.
Космос – це казка, яку неможливо описати словами. Кожен уявляє його по-своєму. Змалку, всі діти мріють потрапити у космічний простір, щоб ніби пташка політати в небі, побувати на Місяці, приблизитися до Сонця і з Космосу оглянути нашу Землю. Всесвіт приваблює нас своєю загадковістю і зачаровує своєю неймовірною красою.
Не пам'ятаю, де я читала такий вислів: «Природа – це казка, яку треба читати серцем». Так природа – це багатоманітний цікавий світ навколо нас. Ми повинні оберігати її, створювати щось нове прекрасне, а не спотворювати все те, що дарувала нам природа, що дарував нам Всесвіт. Ми повинні дбати про екологію нашої планети, примножувати її багатства, а не нищити все на своєму шляху. Кожен має усвідомити, що він – є часточка Землі, Космосу, Всесвіту. Кожен має подбати про збереження сім'ї, роду, родини, нації, Держави, Землі, Всесвіту. Адже, лише любов, добро та краса можуть зберегти Всесвіт.
Давайте думати про те, що ми залишимо після себе, яка Земля дістанеться нашим нащадкам після нас. І не треба дивитися на інших, чекати чуда від когось, треба починати з найменшого – із себе. Постійно тримати в голові думку: «Я – Людина, я – частинка Всесвіту. Що я можу зробити, щоб на Землі панували Злагода, Мир, Любов і Добро»? Тільки так ми можемо спасти себе, свою країну, свою планету, свій Всесвіт.
Слава миру на Землі!
Список використаної літератури:
1 Боряк О. О. Україна: етнокультурна мозаїка. — К.: Либідь, 2006. — 328 с.; іл.
2 Велесова книга: Легенди. Міфи. Думи. Скрижалі життя українського народу I тис. до н. д.– I тис. н. д. Заг. ред.. В. А. Довгича – Індоєвропа . 7502(1994) Кн. 1-4
3 Ковальчук О. В. Українське народознавство. – К.: Освіта, 1994. – 176 с.
4 Кононенко П.П. Українознавство: навч. посібник. – К.: Заповіт, 1994. – 320с.
5 Скарбниця українських народних премудростей. Автор-укладач Шкода М.Н. – Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2009. - 800с., іл.
