Постійний рух. Когось зустрічаємо, когось втрачаємо. Але кожен робить свій внесок. Емоції, спогади, досвід, погляди, слова. А хтось просто залишається незнайомцем. З багажем приємних і не дуже моментів, чи з пусткою, приходять, воліючи залишитися непоміченими.
Люди-примари. Здається, існують. Чи ні? Хтось їх колись навіть і зустрічав, вони є на чиїхось фотографіях. А хто такі, ніхто не пам'ятає. І не в тому справа, що забули. А просто і не знали ніколи. Навіть якщо й була ілюзія спілкування.
Комусь вони можуть бути найкращими друзями, членами сім'ї, коханими. Для когось – проміжком між етапами. І це була їхня чітко сформована позиція – бути декому ніким. Адже простіше, коли про тебе ніхто не скаже лихого, не зрадить, не знущатиметься, якщо тебе не існує.
Постійний рух. Зміна кадрів. Зміна людей і їх думок, поглядів, пріоритетів. Часом, і люди-примари стають певного роду зірками. А «зірки» – примарами минулого.
Нескінченний рух.
