Я – маленька українка,
Звуть мене Дмитрук Яринка.
Я живу у місті Львові,
Де світанки кольорові.
Вчуся я у сьомім класі,
Не марную дарма часу –
Я танцюю, я співаю
Та іще й вірші складаю.
Я люблю свою родину -
Мою матінку єдину,
А в бабусі та дідуся
Я добра в житті навчуся.
Я стараюсь бути чемна -
Вчу три мови іноземні:
Французьких, іспанських а також англійських
Знаю слів багато й віршів.
Ще люблю я малювання
І фізичне виховання,
Бо лиш з спортом, любі друзі,
Будем сильні ми та дужі!
А за все, що вмію й можу
Я подякувати хочу
Тим, хто нам добро дарує,
З нами шлях до знань торує.
Вчителям усім чудовим
Шлю подяки щире слово.
Обіцяю, мої рідні –
По життю пройду я гідно!
І крізь роки швидкоплинні
Аж до самого загину
Пронесу я рідну мову,
Кобзареве вічне слово,
Пісню про вербу й калину,
Рідну неньку-Україну,
Вишитий рушник барвистий,
Серце щире й променисте,
Віру в Бога і надію,
Що в душі моїй зоріє.
Прошу в Нього добру долю,
Для Вкраїни – світлу волю,
Щоб щаслива я зростала,
А держава розквітала.
...Це лиш тільки кроки перші
До моїх життєвих звершень.
Коментарі
Турбує око лише задовгий рядок про іноземні мови, але це ти ж це виправиш, правда?
Четверта строфа. Третій рядок розбиває тобі весь вірш - вилітає з ритму і розміру. Він задовгий. Не знаю, як, але постарайся, якщо зможеш, тут щось змінити.
А решта все добре. До речі, ти розумничка - в тебе хороший словниковий запас. Просто треба працювати. Старайся, а ми, якщо треба буде, щось підкажемо і допоможемо ;-)))