Ти запитай у ранньої весни,
Хто є її натхненням для краси?
Хто вчив її творити, малювати,
Шедеври неповторні вишивати?
Хто дав її наснаги до життя
І ніжні, романтичні почуття?
Хто вчив її співати і радіти,
Вирощувать усюди гарні квіти?
І відповість весна, що у землі,
Бере життєві сили чарівні,
Черпа натхнення в сонця і небес
Для неповторних весняних чудес.
…Ти попроси у ранньої весни,
Для себе в душу часточку краси,
Щоби життя любити кожен день,
І завжди нести радість до людей.
Зацвіла вишня в мене під віконцем,
Я зрозуміла – ринула весна,
Залила білі квіти теплим сонцем,
Поцілувала доторком джмеля.
Торкнулась мого серця обережно
Цвітінням квітів, запахом п'янким,
І я відчула, що люблю безмежно
Оцю пору із пагонів в'юнких.
Заграла понад вишнями веселка,
Рознісся в небі клекіт журавля,
А я відчула тугу враз нестерпну,
Напевне, закохалась я, весна.
Рання весна
- Деталі
- Автор: Наталія Боднарчук, 14 років - Париж, Франція
- Перегляди: 914
