Про себе:
Мені подобається сперечатися й виділятися серед оточуючих.
Я люблю й поважаю себе. І дня не проживу без друзів.
Творчість для мене - це можливість відчути себе людиною, це завжди натхнення, щось світле, незабутнє, це підтримка. Творчість - це здатність матеріалізувати себе у цьому непростому світі.
***
Сиджу, обтрушуючи серце від спокуси,
Спокуси обернутись у пітьму,
Спокуси забоятись, що хтось вкусить,
Спокуси, що помре він - я помру.
Невже кінець?
Невже я здамся тьмі без бою?
Невже погасне в серці мій вогонь?
Невже затушить хтось його водою?
Невже прийде до мене вічний сон?
Ні, тінь мавок не забере в мені велику силу,
Що мати при народженні дала.
А сила та у тім, що я любила,
Й любити буду вічно, хоч згорю до тла.
***
Минули дні, жадані, мов тривога,
Минув і погляд, довгий, мов рядки.
Очима відчувала якомога,
Твоєму місту-громовисту завдяки.
Дарма кричала - пісня не почута.
Відлуння в серці - вірші не мої.
В листівці мрія, збута чи не збута,
Малюю фрески на удаваній стіні.
Мені не важко - зодчий зрозуміє:
Собори зводять серцем - не піском
Дивлюся в очі - в погляді весніє.
Фундамент зміцнюю віршованим рядком.
***
Як прочитана книга, непрочитана совість
І як ти в моїх снах -
Недописана повість.
Яку крила свої твої мрії схопити?
І як важко мені в серці камінь носити!
Як терпким відчуттям на кінці язика.
І, як смак, вулиця - безкінечна ріка.
***
Летять до щастя квіти,
Що вміють говорити,
Що з кожним новим роком
Міцніють їхні кроки,
І хто, скажіть, ті квіти?
Ці квіти - наші діти!
Коментарі