Меня нет
Вхiд/Реєстрація
Меню
Зараз на сайті:

Зараз на сайті:

Один невидимка та жодного жителя

Читальний зал

Очі

Деталі
Перегляди: 869
1 1 1 1 1 (1 голос)

Ранньої осені жаль,
В серце вливає печаль.
В небо дивляться очі
З них падають сльози дівочі.
Листя осіннє паде,
Свято вже не прийде.
Сум осінньої ночі
Вже затуманює очі.
Трава шелестить під ногами,
Вітер грає сльозами.
Немає жалю ні до кого
Ненависть до всього дрібного.
Природа поволі вмирає,
Листя пожовкле літає.
Так дивно на вулицях міста,
Старого маленького міста,
А очі дивилися в небо,
А небо дивилося в очі.

Коментарі  

Оборіна
0 #1 Оборіна 30 грудня 2010
Привіт, Ярославо! Вірш тут можна назвати по-іншому. Я б не поставили "Очі". Та ще пишеш, що природа вмирає. Це тільки пора року міняється, а природа ? Що ти мала на увазі? Кінцівка не дуже подобається. Не ображайся, але попрацюй ще над ним. У тебе все получиться.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі

© Папченко А.И., 2010
© D-Студия "400 kотов", 2011
Перепечатка только с разрешения авторов проекта.
Все права защищены.
D-студия «400 котов»