***
Церкви... Неначе білим птахом
Злітають до хмарин, в безмежні небеса...
Хрести... Горять в обіймах сонця золотого,
Під теплим поглядом самого Бога
Така незвідана краса.
Зруйновані мільйони раз,
Воскресли знов, як сам Христос воскрес,
Неначе огранований алмаз -
Даровані нам золоті хрести з небес.
Цілющим дзвоном входять в наші душі
Ясніє в серці, радість нам дарують.
Духовністю просвітлюється розум
Поглянь на позолоту пишних бань,
Як у польоті їх птахи цілують.
А захід сонця десь за небокраєм
Повільно нашу землю поглинає
Ми летимо кудись у темряву ночей
Ти подивись: усе на світі завмирає —
Та не відводить від краси сеї очей.
***
Кульбабами білими літо цвіте
Буяє і квітне довкола.
І промінь свій сонце нам шле золоте -
Таке не забудеш ніколи.
Все розквітло навколо, зелені стежки.
Поглянь, все всміхається наче.
І білі хмаринки неначе вершки,
І дощик від радості плаче.
***
Після сну зимового, довгого
Весною все оживе,
І на сонних, кволих деревах
Розквітне листя нове.
І запахне весною прийдешньою.
Вже співають тут птички-синички.
Після Баби-зими показала Весна
Молоде і рум'янеє личко.
Коментарі