Навіяне Ліною Костенко
***
Як та дівчина, я стрілась з неприємністю:
Мені юнак не відповів взаємністю.
Не знаю, чи він думає про іншу.
Але невже від іншої я гірша?
Аби лише про мене він дізнався,
То в щирості б моїй переконався,
Бо маю в серці ніжність непозичену,
Пишався б він, що має таку дівчину.
***
Я ніколи не була в Карпатах,
Якось не довелося до цих пір.
Зустріч з ними - це прекрасне свято,
Це трембіти голос серед гір.
Уявляю я струнку смереку
І чорниці цілії поля,
Над селом замріяну лелеку
І біля потічку журавля.
Хочеться усе запам'ятати,
Щоби друзям потім розказать,
Як в Карпатах вміють зустрічати,
І життю радіти, і співать.
***
Плаче верба...
Капають сльози додолу.
Плаче верба...
Листям-тугою стеле довкола.
Вечір зітхає...
Зустрічає розпатланий вітер.
Їх розмова стихає,
Тільки сумно гойдаються віти.
Сонце сідає...
У трави тінисті, духмяні,
Завтра променем ясно освітить
Тиху річку в ранковім тумані.
Коментарі
Прочитала вірш твій на свій вибір. Хочу тобі підказати, що вірш "Я ніколи не була в Карпатах" по темі - чудовий, бо Карпати- це щось! Але ти повинна запамятати поетичні правила. У тебе різні наголошені на початку рядків. Прочитай, що таке ямб, хорей. Через це вірш читається не плавно. Він аж проситься переробити його. Слдово цілії поля. Краще і вірно- цілі поля.
Пишеш: І біля потічку... Тут постав А біля ...
Співать, зустрічать? Співати, зустрічати. Слово щоби дуже ріже слух. Метафоричності побільше. Зупинися на тих красивих місцях і опиши їх та гарно. Постарайся, дівчинко. Удачі.