1 1 1 1 1 (1 голос)

Дрімає ліс в зимовій тишині,
Покритий білою фатою.
І кожен раз, здавалося мені,
До себе манить він рукою.
Мабуть, за літечком сумує,
Чи за зеленим одягом своїм,
Чи до весни себе готує -
Порад не дам думкам своїм.
Ходжу по лісі, між дерев стою,
Руками гладжу їхні крони.
Я залишаю тут любов свою
І з ним чекатиму сезони.

Коментарі  

Оборіна
+1 #2 Оборіна 25 січня 2011
Олю, вірш сподобався мені. Частково згідна з зауваженнями п. Ісаєвича. Ти просто помилилася. Написала два рази слово своїм. Ти мені читала свій вірш, там цього не було. Виправ.
ісаєвич
+2 #1 ісаєвич 24 січня 2011
Щодо сюжету - цікаво, лірично, але ритміка дає збій у третьому, шостому і ще у двох рядках. Я пропоную такий проміжний варіант, бо з рифмою слід ще попрацювати.
...І кожен раз мені здавалось...
.................................
...Чи за зеленим чар-вбранням...
Перестановкою слів, заміною синонімами можна домогтися будь-якого результату.
Мене так вчили.
Олю, вибач, але я дуже хотів прислужитися. Дякую, що "вислухала".

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі