1 1 1 1 1 (1 голос)

Наперекір усьому злому,
Люблю життя, люблю і все.
Хоч на відрізку світовому
Мене, бувало, й «занесе».

Та я встаю, хоч біль стискає
І б'є у скроні на алярм,
Молюсь до неба, вибачаюсь,
І знову йду на свій плацдарм.

Мені не страшно загубитись
У круговерті почуттів,
Я не боюся помилитись,
Уроки брати по житті.

Люблю твої зелені очі,
Що полонили весь мій світ,
Не маю сумніву, ти хочеш
Здійснити разом наш політ.

Своєму серцю не накажеш,
Тут несумісний коментар,
Або злетиш, або ти впадеш,
Отруту вип'єш чи нектар.

Коментарі  

Наталя Боднарчук
0 #3 Наталя Боднарчук 16 березня 2011
Дякую, дякую, дякую. Це мені допомагає творити .
wolodumur kowaluk
0 #2 wolodumur kowaluk 21 лютого 2011
Мав велику насолоду прочитати твого вірша із якого струменіє добро, яке виривається із твого серденька. Молодець! Твори і працюй у тебе все виходить добре.
ісаєвич
0 #1 ісаєвич 16 лютого 2011
Наталочко, тут несумісний коментар. Стійте на своєму плацдармі. Бажаю Вам тільки злету і тільки нектару на многая і благая творчих літ.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі