1 1 1 1 1 (0 голосів)

Зійшла вечірня зірка в небесах,
Стомився день, згорнув крило, мов птах.
А я у роздумах, і сон мені не йде,
Все згадую дитинство золоте.

Земля праотча, квітнучі сади,
Твій образ в серці збережу завжди,
Візьму у тебе, щоб цвісти в житті,
Я вишиванку і твої пісні.

І де б не була, у яких світах,
Просити буду в своїх молитвах
За рідну землю, за квітучий край,
Бо там лишивсь мого дитинства рай.

Коментарі  

ісаєвич
0 #1 ісаєвич 15 березня 2011
Читаю і дивуюся, читаю й насолоджуюся новою чудовою поезією Наталії Боднарчук. Авторка здалека, по пам'яті милується красою своєї рідної праотчої землі, тужить і молиться за неї. Хай збудуться усі її мрії й сподівання!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі