1 1 1 1 1 (0 голосів)

Квітки намазані кров'ю,
Не пахнуть як живі.
Відчувається подих мертвих.
Так і наші руки.
І ми мов неживі.
Запах крові
І тих же мертвих.
І кров ота,
яку не змиє і вода.
Адже ми убиваємо
Чи розбиваємо
Людські серця.

Коментарі  

Ганночка
+1 #4 Ганночка 27 березня 2011
Дуже засмутилася, коли прочитала твого віршика. Не знаю, що й казати. Хочеться чогось світлого й прекрасного, бо гіркоти аж задуже багато. Твори і надсилай до "Бібліотеки" щось новеньке із твого поетичного зошита.
Наталя Боднарчук
0 #3 Наталя Боднарчук 26 березня 2011
Марянко, що за песимізм. Життя -це дар Божий, і ми маємо протягом життя вчитися бачити усю красу світу, незважаючи на тимчасові незручності. Адже ти не про війну писала? Чи я помиляюся?
ісаєвич
0 #2 ісаєвич 23 березня 2011
Багато крові... Жах...
Оборіна
0 #1 Оборіна 23 березня 2011
Синтаксис і ще раз синтаксис! Кров, мертві.Хто намазує квітикровю? Висновок і тема...? Цей вірш мені не сподобався. Говорю від душі, дитинко. Ти можеш писати гарні вірші. Я знаю. Старайся.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі