1 1 1 1 1 (0 голосів)

Скотилася з сумних очей
Як діамант – сльоза
Тепер омиє все лице,
А за нею й інші сльози.
Такі ж блискучі як вона.
Навіщо плакати?
Скарби душі губити?

Коментарі  

Наталя Боднарчук
0 #4 Наталя Боднарчук 21 квітня 2011
Дуже влучно написала.
Мені сподобалося
wolodumur kowaluk
0 #3 wolodumur kowaluk 11 квітня 2011
Напевно, щоразу виникають якісь прикрості. Так вже влаштоване наше життя. Ми мусимо реагувати на все оточуюче, але кожен із нас реагує по-своєму, як ось і Мар'яна.
olya_zh
+1 #2 olya_zh 08 квітня 2011
гарно
ісаєвич
+2 #1 ісаєвич 04 квітня 2011
І справді, навіщо? Життя так прекрасне!
Ну, а про сумні очі - сумно й сказано. Те, як сказано, мені сподобалося. Чекаю щось про сльози родості.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі